ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ «МОЇ ПРАВА»

Вступне слово вчителя.

Сьогодні всі діти потребують захисту. 250 млн дітей у світі існують лише за рахунок виснажливої роботи, крадіжок, жебракування. ЗО млн дітей 6— 11 років не мають змоги відвідувати школу. Щорічно від хвороб умирають до 5 млн дітей. У багатьох країнах із низьким рівнем життя до 200 млн дітей живуть в умовах зубожіння. Лише в Росії близько 2 млн дітей є безпритуль­ними, що є характерним для рівня 1918 р. Дітей у світі з нервово- психіч­ним розладом до 25 % . Поширюється бізнес на дітях, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для трансплантації органів. З'явився новий тип дитини — вуличні бізнесмени, біженці, жебраки, діти, що миють ма­шини, діти з відхиленням у поведінці. Щоденно в Україні підлітки скоюють 104 правопорушення, серед яких убивства, насильства, грабежі. Три чверті неповнолітніх дітей в Україні — із різними хронічними захворюваннями. Саме тому сьогодні проблема дитинства є найголовнішою у світі, оскільки діти — це майбутнє кожної країни та всього людства.

Декларація прав дитини, прийнята в 1959 р. ООН, значною мірою спри­яла захисту дитинства.

У ній ідеться про те, що дитина, зважаючи на її фізичну та розумову не­зрілість, потребує захисту й піклування. Але становище дитини в питанні її прав залишається складним, тому 20 листопада 1989 р. ООН прийняла Конвенцію про права дитини — договір, який має виконуватися всіма, хто його підписав. Україна поряд з іншими державами поставила свій підпис під цим документом і цим самим зобов'язалася виконувати декларацію про права дитини.

Вправа «Конвенція про права дитини в малюнках».

Учитель об'єднує учнів у чотири групи, після чого пропонує їм розійтися в різних напрямках. Кожна група отримує завдання: проілюструвати статті Конвенції. Перша — статті 1—10; друга — статті 11—20; третя — статті 21—ЗО; четверта — статті 31—40. Після завершення роботи кожна команда презентує свій проект. ^:

Вправа «Хто може допомогти в захисті ваших прав».

Учитель. Ми знаємо, що робити й до кого звертатися, коли заболить голова, зненацька підніметься температура чи зламається телевізор. А як бути, коли порушуються права підлітків? До кого звертатися, кому довіритися, кого запитати? Дуже мало таких, кого жодного разу не турбували ці питання. Діти не знають, до кого звертатися, тому не можуть вчасно отрима­ти потрібну їм консультацію та допомогу і, врешті, залишаються наодинці зі своїми проблемами. І даремно, адже в кожній місцевості існує мережа ор­ганізацій, служб, здатних допомогти тим, хто цього потребує. Інформація, яку ви отримаєте зараз, підкаже, куди й до кого звернутися по допомогу щодо захисту своїх прав. (Учитель наводить список організацій і служб, до яких діти можуть зверн тися в разі потреби, роздає їм буклети з названим переліком.)

Отже, кожна дитина має право на особисте життя. Кожна дитина є осо­бистістю. Що таке, у вашому розумінні, особистість? (Іде обговорення серед учнів.)

Особистість — це людина зі своїми думками, почуттями, здібностями. Життя та здібності кожної людини — велика цінність для всього людства. Саме тому кожна людина має право на повагу до себе, знання своїх прав і свої цінності. Отже, кожна дитина має право на гідне ставлення до своєї особис­тості.

Бесіда.

1. Чи люблять вас батьки?

2.За що вони вас люблять?

З.Як ви гадаєте, якби ви були менш розумними, менш слухняними,

менш красивими, чи перестали б батьки вас любити? Учитель. Ваші батьки люблять вас не за якусь певну рису, а тому, що ви їхня дитина. Кожна дитина має право на Батьківщину, батьківську лю­бов. Коли ви виростите й самі станете батьками, ви теж будете любити своїх дітей, дарувати їм любов і турботу.

Тож спробуємо сьогодні подарувати одне одному любов і турботу, гарні побажання від щирого серця, які неодмінно здійсняться.

Вправа «Павутинка з клубочка».

Учитель. Кожен із нас відчув і теплоту, і увагу, і піклування. Тож ми будемо робити це щодня, щоб наше життя стало прекраснішим. Але одно­часно пам'ятаймо, що турбота не має змішуватися з утручанням в особисте життя, оскільки ми з'ясували, що кожна дитина є особистістю. Звісно, це не означає, що батькам може бути байдуже, із ким ви дружите, де буваєте, як одягаєтеся. Вони можуть радити, переконувати, пояснювати вам, що їм не подобається у вашій поведінці, але ніхто не має права втручатися й перер­обляти життя людини. Інколи це призводить до великого лиха. Пригадаймо казки сивої давнини, у яких порушувалася ця проблема.

— Які права було порушено в царівни-жаби? Попелюшки? Колобка? Кая? Наведіть інші приклади.

Гра «Вільний мікрофон».

Учні розповідають випадки з власного досвіду, коли порушувалося пра­во дитини на свободу думки та слова, після чого відбувається обговорення п'яти-шести розповідей.

Підсумок.

Навіщо дітям знати зміст Конвенції про права дитини? Щоб захистити себе в скрутному становищі, а коли стануть дорослими, вони мають знати, як ставитися до своїх дітей, якими принципами керуватися. У різних країнах і регіонах світу Конвенція прав дитини використовується по-різному, з ура­хуванням особливостей кожної держави. Але всі країни об'єднує ставлення до дітей, повага до них та їхніх прав.