Лінійка «Олімпійські Боги»

Вчитель: Грецькі боги оселилися на вершині Олімпу.

Царював там Зевс. Три прекрасні гори охороняють вхід на світлий Олімп і піднімають густу хмару, що закриває ворота, коли боги спускають­ся на землю. Ні дощу, ні снігу не буває в царстві Зевса; вічно там панує ясне радісне літо.

А нижче клубочаться хмари, які часом закривають далеку землю. Там, на землі, весну і літо змінюють осінь та зима, радість і веселощі чергують­ся з нещастям і горем. Правда, і боги зазнають смутку, але він швидко минає, і знову настає радість на Олімпі.

А ф і н а. Скажи-но, батьку Зевсе, чому за стільки років ти вперше нас зібрав на цю Велику раду?

Зевс. Так, давненько разом на Олімпі ми були. Всі у справах, а час минає. Я — верховний бог греків, цар і батько богів і героїв. . Ось уже 2011 рік нової ери настав. Здається, людство стало забувати нас, богів-олімпійців. Тому і зібралися сьогодні. (Входить Гермес.)

Гермес. О, могутній Зевсе, вибач, але не зміг я всіх богів розшу­кати. Багатьох повідомив, але більшість передають тобі вітання і шану, та не можуть і на мить свої робочі місця залишити. Керують людьми і природою.

Зевс. Що ми хочемо від людей, Коли навіть боги нехтують моїми наказами. А на землі прості смертні думають, що ми живемо на Олімпі ве­ликою дружною сім'єю. Бенкетуємо у своїх золотих палатах, п'ємо нектар та їмо амброзію, які дарують нам вічну молодість та безсмертя.

Д е м е т р а. Не гнівайся, брате. Ось, поглянь на небо: бог Сонця Геліос виїхав на своїй золотій колісниці на небо. Інакше б день не розпочався. Що тоді подумали б про нього звичайні люди?

А ф і н а. І бог вогню та ковальства Гефест, неперевершений майстер-митець, який будує богам палаци і трони, зайнятий важкою працею. Він кує незламну зброю, прекрасні вироби із золота і срібла, різнома­нітні келихи і кубки.

Зевс. Ну, добре. Поговоримо про справи і нагадаймо про себе. Моє постійне місцеперебування — Олімп. Я повелитель людської долі. А це мої два брати.

Зевс сідає на трон, з'являються Аїд, Посейдон. Вони займають свої місця поряд із Зевсом.

Посейдон. Я — Посейдон, бог морів та океанів, покровитель море­плавства. Живу у палаці в морських глибинах, здіймаю й приборкую бурі на морі. Допомагаю рибалкам підіймати кораблі, що потрапили на мілину або між скелями, а кораблям, що зазнали аварії, посилаю швидкі течії, які не­суть їх до безпечних берегів.

А ї д. У підземному царстві, де перебувають душі померлих, володарюю я — бог Аїд. Глибоко під землею, у моєму царстві, течуть річка забуття Лета і Стікс. Душі померлих перевозить на човні через Стікс старий пере­візник Харон. А вихід із царства мертвих стереже триголовий пес Цербер.

Входить Діоніс із великою і гарною тарілкою, наповненою виноградними Гронами. Ставить її на стіл, стає поруч з Деметрою.

Діоніс. Чому засмутилася, Деметро?

Д е м е т р а. Дочку згадала, Персефону. Коли її нема — настає зима. І я сумна. Зі мною сумує природа. Поглянь: усе немов мертве...

Зевс. Ну, годі. Деметро!

А ї д. Я викрав Персефону й одвіз її до свого підземного царства, вона стала моєю дружиною і царицею. Але в моєму палаці Персефона живе тільки третину року, а в тебе, на землі, — решту часу.

Д е м е т р а. Коли дочка повертається до мене, я радію. Настає весна, і вся природа оживає.

Д і о н і с. Я — покровитель виноградарства й виноробства. Живу серед людей, звеселяючи вином їхні серця. Мандрую світом.

А ф і н а. Діонісу віддають шану як рятівникові народу від злиднів..

Гермес. Я — вісник богів, Гермес. Покровитель дотепності, гімнас­тики, мандрівників, доріг, торгівлі, Є у мене чарівна ліщинова паличка, яку подарував мені Аполлон. Вона здатна припиняти сварки й примиряти ворогів.

З е в с. Ти виконуєш мою волю і доносиш до всіх мої накази.

А ф і н а. Проте й інші боги та богині користуються твоїми послугами. Тому ти змушений був зробити собі на ногах маленькі крильця, щоб всти­гати виконувати всі доручення. Мене часто називають богинею війни. Я — покровителька війни оборонної, втілюю свідому хоробрість і мужність, допомагаю у хви­лини крайньої небезпеки і веду до звитяги.

Посейдон. Тебе шанують як богиню народних зборів, покрови­тельку у важливих справах. Ти стала богинею миру й добробуту, посилаєш людям здоров'я.

\З е в с. Що скажеш, Аполлоне?

Аполлон. Я — покровитель мистецтв, бог цілительства, будівельників, засновник міст, охоронець тих, що переселяються на нові місця і в далекі колонії.

Гермес: Завжди допомагав грекам, які селилися на землях Стародавньої України. А сьогодні допомагаю українцям, яких багато в Греції. І не тільки в Греції, а по всьому білому світу роз'їхалися вони, живуть і працюють Називають їх заробітчанами, а інколи й гірше...

Посейдон. Морями й океанами на кораблях пливуть, залишають рідну домівку, сім'ї, дітей малолітніх.

Ге р м е с. В автобусах, потягах, літаках можна їх побачити, почути милозвучну українську мову, їдуть із сумом на чужину.

А ф і н а. Чому ж вони виїздять? Це ж зовсім нікуди не годиться?

З е в с. Я їм допоміг встановити республіку.

А ї д. І демократія у них.

Посейдон. Єв них моря і ріки. І моряки хороші.

Д е м е т р а. Земля родюча, як ніде.

Д і о н і с. А виноград який вирощують!

А ф і н а. Україна — мирна держава.

З е в с. Щось негаразд у них там, у верхах...

А ф іна. Це де? У Верховній Раді? У мене вистачить стріл кохання, щоб депутати полюбили свій рідний край і народ серцем і душею.

З е в с. Ми їм допоможемо. Я вам обіцяю!

Вчитель:Будемо сподіватись, що боги Олімпу наведуть не тільки порядок у верхах, а допоможуть вам взяти активну учать у Тижні історії, який, як ви зрозуміли, було розпочато Лінійкою «Олімпійські Боги»