Словник основних понять і термінів

«14 пунктів» — проект мирного договору, який би мав завершити Першу світову війну, розроблений президентом США В. Вільсоном і представлений Конгресу.

Авторитаризм — державний лад, для якого характерні режим особистої влади, диктаторські методи управління за допомогою репресивного апарату й соціальної демагогії.

Агресія — застосування якою-небудь державою сили першою.

Анексія — насильницький акт приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку. За міжнародним правом анексія — один із видів агресії, що спричиняє міжнародно-правову відповідальність.

Антигітлерівська коаліція — воєнно-політичне об’єднання держав і народів, які під час Другої світової війни боролися проти нацистів Німеччини, фашистів Італії, мілітаристів Японії.

Антисемітизм — одна із форм національної нетерпимості, яка виражається у ворожому ставленні до євреїв і прагненні обмежити їхні права.

Аншлюс (приєднання, союз) — ідея об’єднання Австрії з Німеччиною; анексія Австрії Німеччиною 12—13 березня 1938 р.

Біржа — торговельно-фінансовий заклад ринкової економіки, який регулює оптовий ринок товарів, цінних паперів та іноземної валюти. Фондова біржа здійснює операції із цінними паперами.

«Бліцкриг» (у перекладі — «блискавична війна») — теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього й швидкого просування в глиб країни.

Блокада — військова, політична або економічна ізоляція або оточення держави або її частини, групи держав, їхніх збройних сил, насильницьке порушення їхніх зовнішніх зв’язків із метою примусити виконати вимоги організаторів блокади.

Вашингтонська конференція — конференція з обмеження озброєнь та вирішення проблем Далекого Сходу та басейну Тихого океану після Першої світової війни

«Велика депресія» — найбільш тривала економічна криза в історії промислово розвинених країн.

Версальсько-Вашингтонська система — система міжнародних домовленостей, яка визначала відносини в світі після закінчення Першої світової війни

«Відлига» — період перебування при владі в СРСР М. Хрущова, що характеризувався політикою десталінізації — критикою культу особи Й. Сталіна, політичною реабілітацією, непослідовністю реформ, відносною демократизацією, гуманізацією політичного та громадського життя.

Вісь «Берлін—Рим—Токіо» — агресивний блок, створений ініціаторами гонки озброєнь (Німеччиною, Італією та Японію) з метою насильницького переділу світу.

«Воєнний комунізм» — внутрішня політика радянської влади, запроваджена в роки громадянської війни з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів у руках держави й будівництва комунізму.

Гандизм — соціально-політичне та релігійно-філософське вчення, що стало ідеологією індійського національно-визвольного руху.

Геноцид — дії, вчинені з наміром знищити (повністю або частково) яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

Геополітика — концепція, за якою на політику держав визначальний вплив мають географічні чинники: просторове розташування, розмір території, забезпеченість природними ресурсами й кількість населення.

Гетто — спеціальна частина міста, яка виділялася для примусового поселення певної расової, національної або релігійної групи населення.

Голокост — переслідування і масове знищення єврейського населення в роки Другої світової війни.

Декларація — офіційна заява або нормативний документ, призначений для повідомлення офіційних осіб.

Деколонізація — ліквідація колоніального володарювання й надання політичної незалежності колишнім колоніям.

Демілітаризація (роззброєння) — ліквідація військових укріплень і споруд на певній території, а також заборона тримати на цій території збройні сили на підставі договору між зацікавленими державами (у міжнародному праві).

Демілітаризована зона — визначена міжнародною угодою територія, де заборонено тримати війська, озброєння, зберігати старі та споруджувати нові укріплення й військово-промислові підприємства.

Диктатура — форма правління, за якої вся повнота державної влади належить одній особі — диктатору, групі осіб або представникам одного соціального стану («диктатура пролетаріату»).

Дисидентський рух — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини (друга половина 1950-х — 1980-ті рр.).

Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна, політична).

Євроінтеграція — процес економічного, політичного та військового зближення країн Європи з метою сприяння соціально-економічному розвитку, консолідації європейських народів, зростання ролі Європи у вирішенні світових проблем.

Жовтневий переворот 1917 р. — збройне повалення Тимчасового уряду і прихід влади до більшовиків, що проголосила встановлення радянської влади та перехід до соціалізму.

Імпортозамінна індустріалізація — створення промислової бази, яка забезпечить заміну імпортної промислової продукції на продукцію власного виробництва.

Інвестиції — довгострокові вкладення капіталу в економіку з метою отримання доходу.

Індустріалізація — процес створення великого машинного виробництва і на цій основі перехід від аграрного до індустріального суспільства.

Індустріальна революція — процес докорінних якісних змін, пов’язаних із формуванням індустріального суспільства.

Інтегральний націоналізм — різновид націоналізму, прибічники якого вважають ліберальні цінності застарілими, висувають на перше місце національні інтереси певної спільноти й виступають за рішучі й беззастережні дії для їхньої реалізації.

Колабораціонізм — співробітництво урядів, окремих осіб з окупантами; явище, притаманне періоду Другої світової війни.

Колективізація сільського господарства — об’єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, засновані на колективній власності на засоби виробництва.

Контрибуція — примусовий збір матеріальних цінностей із населення окупованої місцевості, який здійснювався переможцями.

Ксенофобія — вороже, нетерпиме ставлення до всього чужого, іноземного.

Ліга Націй — міжнародна організація, що мала на меті розвиток співпраці між народами і гарантію миру й безпеки.

«Лінія Керзона» — умовна назва східного кордону Польщі, визнаного Антантою 8 грудня 1919 р. після завершення Першої світової війни та розпаду Російської імперії. Назва походить від імені автора пропозиції британського дипломата Дж. Керзона.

Меджліс — назва законодавчо-представницького органу (парламенту) низки країн (Іран, Азербайджан), народів (меджліс кримських татар), а також узагалі народних зборів, переважно в арабських та ісламських країнах.

Мілітаризація (озброєння) — підпорядкування економіки, політики й суспільного життя держави військовим цілям.

Модернізм — течія в мистецтві XX ст., якій властиві змішання стилів і революційні перетворення засобів виразності.

Народний фронт — об’єднання демократичних сил у 1930-х рр., зусилля яких були спрямовані на боротьбу з фашизмом.

Науково-технічна революція — докорінні зміни у взаємодії людини і природи, а також у системі продуктивних сил та техніко-економічних відносин

Нацизм (від нім. — «національний соціалізм») — назва фашизму в гітлерівській Німеччині. Для його ідеології характерні реваншизм, расизм, шовінізм та антикомунізм.

Націоналізм — ідеологія та політика, основою яких є ідея винятковості національних пріоритетів і національної зверхності, трактування нації як вищої форми суспільства.

Національно-визвольний рух — боротьба поневолених народів за повалення чужоземного панування, ліквідацію національного й колоніального гноблення, завоювання національної незалежності.

«Новий курс» — система заходів уряду президента Ф. Рузвельта в 1933—1938 рр., яка базувалася на поєднанні заходів посилення державного регулювання економіки з реформами в соціальній сфері й була спрямована на подолання економічної кризи в країні.

«Новий порядок» — режим нещадного терору та насильства, який зводився до ліквідації незалежності й суверенітету, усіх демократичних і соціальних здобутків поневолених країн, нещадної економічної експлуатації та свавілля окупантів.

Опозиція — партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або панівною думкою та висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблеми.

Пакт — угода між суспільними інститутами або державами про спільні дії.

Пакт Бріана-Келлога — міжнародний договір про відмову від війни, як знаряддя національної політики; отримав назву за іменами ініціаторів — міністра закордонних справ Франції Арістида Бріана і держсекретаря США Френка Келлога.

Панамериканізм — політична доктрина, в основу якої покладена ідея спільності історичної долі, економіки й культури США та інших країн Американського континенту.

Паризька мирна конференція — міжнародна конференція, скликана державами-переможницями для вироблення і підписання мирних договорів з державами, переможеними в Першій світовій війні.

План Дауеса — репараційний план для Німеччини, розроблений міжнародним комітетом експертів під керівництвом Ч. Дауеса і затверджений на Локарнській конференції.

План Юнга — план стягнення репараційних платежів із Німеччини (названий на ім’я американського банкіра О. Юнга, який очолив розробку плану); затверджений на Гаазькій конференції.

Плебісцит — опитування громадян, як правило, із метою визначення долі відповідної території. У деяких країнах (наприклад у Франції) вважається синонімом референдуму. Із юридичної точки зору процедури плебісциту й референдуму збігаються.

Постіндустріальне суспільство — нова стадія суспільного розвитку, яка приходить на зміну індустріальному суспільству.

Пропаганда — форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві світогляду, тверджень, фактів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку з метою формування певного спільного ставлення до подій або громадської позиції.

«Проспериті» — доба процвітання в Америці в 1920-ті рр., економічне піднесення в США після Першої світової війни.

Рапальський договір — радянсько-німецький договір, підписаний в місті Рапалло під час Генуезької конференції.

Ратифікація — процес надання юридичної сили документу (наприклад договору) шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін. До ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили і не обов’язковий для нератифікованих сторін.

Режим «санації» — авторитарний режим на чолі з Ю. Пілсудським, встановлений в умовах кризи парламентської системи й польської державності, який базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції чітко організуватися. Влада відверто зневажала сенат і сейм, видаючи тимчасові успіхи в економіці за власні заслуги.

Реквізиція — примусове вилучення (за певну плату, на відміну від контрибуції) майна громадян, підприємств або установ.

Репарація — форма матеріальної відповідальності суб’єкта міжнародного права за шкоду, заподіяну в результаті вчиненого ним міжнародного правопорушення іншому суб’єкту міжнародного права; зокрема, відшкодування державою відповідно до мирного договору або інших міжнародних актів шкоди, заподіяної нею державам, які зазнали нападу. Обсяг і характер репарацій мають визначати відповідно до завданих матеріальних збитків (принцип пропорційності). Виплата репарації може здійснюватися у вигляді грошової або іншої матеріальної компенсації тощо.

Рух Опору — підпільна і повстанська боротьба народів Європи в роки Другої світової війни проти окупації Німеччиною та її союзниками.

«Рух 4 травня» — антиурядовий, культурний і політичний рух у Китаї, що розпочався з демонстрації студентів 4 травня 1919 р. в Пекіні, учасники якого виступили проти підписання Версальського договору та за збереження за Китаєм півострова Шаньдун.

Санітарний кордон — назва, що використовується в геополітиці для визначення системи держав, об’єднаних для створення бар’єру між державами, взаємодія яких становить небезпеку для інших.

Світова війна — організована збройна боротьба між державами, у якій брала участь більшість країн світу.

Сепаратний мир — мирний договір, укладений одним з учасників воюючої коаліції без відома та згоди союзників.

Система колективної безпеки — сукупність спільних дій держав із метою здійснення захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз. Її створення передбачає реалізацію комплексу заходів політичного, екологічного й правового характеру, а також військово-організаційних дій, спрямованих на відсіч агресії.

Соціальне ринкове господарство — форма організації економіки, заснована на соціалізованому товарному виробництві, що забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням за допомогою ринку, державного регулювання економіки, суспільних інститутів і яка гарантує соціально-економічну стабільність у суспільстві.

Тоталітаризм — політичний режим, який прагне повного (тотального) контролю держави над усіма сторонами життя суспільства.

Тотальна війна — війна, де використовуються всі засоби для знищення противника та мирного населення країни.

Фашизм — соціально-політичні рухи, ідеологія та державні режими тоталітарного типу. Протиставляє інститутам демократії так званий «новий порядок» і гранично жорстокі засоби його встановлення.

Холодна війна — період міжнародної напруженості, ідеологічного та політичного протистояння внаслідок загострення відносин між СРСР і США після Другої світової війни.

Шовінізм — одна з агресивних форм націоналізму, для якої характерна пропаганда непереможності й винятковості своєї нації, її зверхності над усіма іншими.