Історія
Перші поселення людей на території сучасної області відомі ще в найдавнішому періоді кам'яного віку - палеоліті. Виготовлені людиною понад 40 тис. років тому знаряддя праці виявлено неподалік села Велика Бурімка Чорнобаївського району, а поселення мисливців на мамонта в селі Межиріч Канівського району датується 20 - 15 тис. років до нашої ери. В західній частині регіону (сучасні Тальнівський, Уманський, Маньківський райони) 6 тис. років тому набула поширення всесвітньо відома трипільська культура - одне з найбільш яскравих явищ стародавньої історії Європи. На території області виявлено понад 100 городищ, поселень і курганних могильників скіфської епохи. Найбільші городища зосереджувалися в басейні річки Тясмину - Пастирське, Шарпівське, Буда-Макіївське, Мотронинське, які в VІІ ст. до н.е. вели торгівлю з античними містами-державами Північного Причорномор'я. У лісостеповій частині кочували і власне скіфські племена. У 1996 році поблизу села Рижанівки Звенигородського району досліджено уціліле поховання вождя одного із скіфських племен. На початку нашої ери землі Черкащини складали ядро формування давньослов'янських племен. З писемних джерел відомо, що в ІV - VІІ ст. територію краю населяли племена могутнього союзу антів, пізніше - полян. В часи Київської Русі регіон відігравав важливу роль захисту південного порубіжжя держави. В Х - ХІІІ ст. укріплені міста-фортеці Воїнь, Родень, Канів, Корсунь одночасно були значними центрами ремесла, торгівлі і культури. У 1144 році в Каневі споруджено Успенський собор, який зберігся до наших днів і є цінною історико-культурною пам'яткою. Економічний і культурний розвиток краю перервала монголо-татарська навала, яка завдала землям Черкащини великих спустошень. Та, незважаючи на це, в ХІV ст. починається поступове відродження життя. В цей час Черкаси з прилягаючими територіями, як і більшість українських земель, переходять під зверхність Великого князівства Литовського. Після утворення у 1449 році Кримського ханства зростає їх захисне значення в обороні південних кордонів литовської держави. Черкащина та, передусім Черкаси і Канів, стає центром формування українського козацтва, яке почало відігравати важливу роль у захисті населення від кримсько-татарської агресії і у боротьбі проти соціального та національно-релігійного гніту з боку шляхетської Польщі, під юрисдикцію якої перейшли землі регіону. Як організатори козацтва в істрію увійшли черкаські старости Остафій Дашкевич і Дмитро Вишневецький. В ХVІ - на початку ХVІІ ст. краєм прокотилася хвиля козацько-селянських повстань, які переросли у Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького та утворення Української козацької держави, військово-політичним центром якої став Чигирин. Після згасання національно-визвольного руху за Андрусівським договором 1667 р. лівобережна частина Черкащини відійшла до Росії, а правобережна - до Польщі. В наступному столітті територія краю була епіцентром гайдамацького руху, кульмінацією якого стало повстання Коліївщина, що вибухнуло у 1768 р. Уродженцями краю були Максим Залізняк, Іван Гонта, Йосип Шелест та інші ватажки цього повстання. Після третього поділу Польщі і правобережна частина Черкащини відходить до Росії, утворивши крім лівобережного Золотоніського повіту Полтавської губернії ще п'ять повітів Київської губернії - Звенигородський, Канівський, Уманський, Черкаський і Чигиринський. В ХІХ ст. в регіоні розвиваються галузі переробної промисловості, насамперед цукроварної, в 1876 р. через Корсунь і Смілу прокладається залізниця Київ - Одеса. Соціально-економічні процеси супроводжуються активізацією суспільно-політичного руху. В першій половині ХІХ ст. частішають селянські виступи, а в 1870-х роках поширюється народницький рух. В 1917 - 1920 рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. Радянська влада утвердилася у 1920 р. На початку 1920-х років на території Черкащини замість повітів утворюються райони, які входять до чотирьох округ - Уманської, Черкаської, Золотоніської і Шевченківської (центр - Корсунь). Згодом залишається дві укрупнені округи - Уманська і Шевченківська (центр - Черкаси). Під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. на території сучасної області у лютому 1944 р. відбулася Корсунь-Шевченківська битва. Центром партизанського руху був Холодний Яр. 7 січня 1954 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР утворена Черкаська область. До її складу увійшли три міста обласного підпорядкування - Черкаси, Сміла, Умань і 30 районів Вінницької, Київської, Кіровоградської та Полтавської областей. З утворенням області тут виникли і почали розвиватися нові галузі - хімічна, текстильна, машинобудівна, приладобудівна. В аграрному секторі економіки провідне місце посідає вирощування зернових культур і цукрових буряків та багатогалузеве тваринництво. Область із аграрної перетворилася у індустріально-аграрну. За час існування області помітні зміни відбулися у духовній сфері - стало більше вищих навчальних закладів та зросла кількість студентів в них, з'явилися нові типи закладів освіти. У 1957 році утворено Черкаський державний заслужений український народний хор. Починаючи з 1981 року на Черкащині проводиться Шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій", яке набуло міжнародного визнання.
Історичні та культурні об’єкти
На Черкащині багато історичних та культурних об’єктів, які відображають різні етапи розвитку історії і культури краю, життя і діяльність відомих людей, мають мистецьку і наукову цінність. Літературно-меморіальний музей Т.Г.Шевченка у селі Шевченковому Звенигородського району. Музей – складова частина історико-культурного заповідника “Батьківщина Шевченка”, до якого входять також пам’ятки і пам’ятні місця в Моринцях, Вільшані, Будищах, пов’язані з життям та творчістю Т.Г.Шевченка. Шевченківський національний заповідник у Каневі. Заповідник включає музей Т.Г.Шевченка, могилу поета на Тарасовій горі, відновлену хату І.Ядловського, Успенський собор у Каневі, садибу М.Максимовича у Прохорівці та ряд пам’яток археології. Національний історико-культурний заповідник “Чигирин” включає пам’ятки і пам’ятні місця, пов’язані з життям і діяльністю Богдана Хмельницького, визвольною боротьбою українського народу та державотворчими процесами середини ХVІІ ст. Серед історико-культурних об’єктів – музей Б.Хмельницького у Чигирині, Іллінська церква у Суботові, пам’ятки Холодного Яру. До складу Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника входять: музей історії Корсунь-Шевченківської битви, історичний музей, художня галерея, меморіальний музей композитора К.Г.Стеценка у Квітках, літературно-меморіальний музей І.С.Нечуй-Левицького у Стеблеві і ландшафтний парк у Корсунь-Шевченківському. Пам’ятки, пов’язані з історією декабристського руху в Україні, творчістю корифеїв російської культури О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського, польського композитора К.Шимановського входять до Кам’янського державного історико-культурного заповідника. Унікальною пам’яткою садово-паркового мистецтва є дендрологічний парк “Софіївка” в Умані. В Умані, де похований лідер брацлавських хасидів Нахман, створено історико-культурний центр як місце паломництва світового єврейства. В Тальнівському районі зосереджені пам’ятки трипільської археологічної культури, які входять до історико-культурного заповідника трипільської культури. В місті Тальному розміщена архітектурна пам’ятка ХІХ ст. – збудований в англійському стилі мисливський замок . | |
| |
Переглядів: 391 | |
Всього коментарів: 0 | |