Природа у романтиків

Романтики бачили у природі не «породжен­ня своєї безладної уяви», а абсолютну реаль­ність. Природа для них — не об'єкт підкорен­ня, а предмет поклоніння. Вона — взірець гармонії, живого і розмаїтого буття, рухли­вої органічної цілісності. Водночас природа — осереддя таємних, стихійних, суперечливих сил, втілення одвічної таємниці світу. Поезія і мистецтво — засоби, здатні проникнути в гли­бини природи, не порушуючи ЇЇ первісної гармонії. На думку романтиків, поет мусить го­ворити мовою самої природи. І лише повний спектр розвинених людських якостей робить людину «природною істотою», веде до злиття ЇЇ з природою.

Романтики оспівували природу, поетизува­ли ЇЇ силу, красу, різноманітність проявів, ціліс­ність, таїну, їх хвилювало порушення гармо­нії у стосунках людини і природи. Природа для них — не лише великий вчитель, а невід'єм­на частина їхньої душі, а вони, в свою чергу, ЇЇ віддані сини та співці вільного, природного життя.