• Переважання суб'єктивного начала: акцент не на зображенні, а на вираженні почуттів, мрій, настроїв; • заглибленість у внутрішній світ особистості; • людина — найвища цінність, їй властива «внутрішня безкінечність», здатність до творення нових світів й одухотворення дійсності; • світ — не статична довершена система, а живе й рухливе ціле; • людина І світ сповнені нерозгаданих таємниць (звідси — стихія таємничого, містики, ірраціонального); • наявність двох світів — дійсного (реального) та ідеального (уявного); • неприйняття буденної реальності й водночас опанування (одухотворення) дійсності через внутрішнє «я»; • возвеличення творчої уяви і свободи митця; • культ природи, що є прикладом розмаїтого у своїх проявах буття, гармонії, цілісності; • інтерес до минулого, народної творчості, міфології; • незвичайність головного героя, що вирізняється з-поміж свого оточення, його схильність до рефлексії, заглиблення у власний внутрішній світ, до пошуку гармонії з природою та світом; • утвердження високих ідеалів (свободи, кохання, гармонії зі світом та ін.); • пафос — піднесений або критичний (романтики оспівували особистість та загальнолюдські цінності, водночас вони викривали романтичними засобами вади суспільства); • характерні художні прийоми романтизму: символіка, контраст, гротеск, іронія, алегорія та ін.; • яскрава, барвиста мова, що відповідає сильним пристрастям, могутнім характерам, драматичним конфліктам. | |
| |
Переглядів: 358 | |
Всього коментарів: 0 | |