Тема: Поезія Артюра Рембо як яскравий зразок символістського пошуку «відповідності різних проявів, багатства асоціацій»
Мета: Митцю не треба нагород, Його судьба нагородила. Л.Костенко
Хід уроку:
Розкрийте значення слів А.Рембо: «Я був проклятий райдугою». На основі біографічних даних.
— поет повинен стати ясновидцем; — поет має передавати найвищу істину людям; — поет не повинен бути буденним; — людина — найбільша цінність на землі; — поетові необхідно бути посередником між землею і небом, між світом буденним і вічним світом ідей; — поет — «золота іскра вселенського світла»; — сповідування можливості існування сугестивної (темної) поезії.
Читання його паралельних перекладів1: Відчуття У синіх сутінках піду я по стежках, Топтатиму траву, торкатиму колосся, І, мріючи, росу відчую на ногах, У леготі мас зкуйовдиться волосся. Не буде ні думок, ні слів - але любов Душі моїй віддасть свої палкі пориви, Щоб я, мов циган той, світ за очі пішов, З Природою, немов із жінкою, щасливий. Переклав В.Ткаченко Враження У синю літню ніч довірюсь її стежкам, Що тонуть у хлібах, у травах сріблуватих. Я, мрійник, волю дам очам, губам, рукам 1 буду буйний чуб у вітрові купати. Тоді хап сплять думки, тоді хай сплять слова. В душі любов палка проти вітрів повстане. Безцільно буду я, мок циган, мандрувать, Щасливий, наче поруч йде кохана. Переклав І.Петровцій
- До якої тематичної групи за традиційною шкільною типологією (пейзажна чи інтимна лірика) може належати цей твір? У чому невідповідність такої класифікації символістському принципові конструювання образу? - Яке значення для загального розуміння вірша має останній рядок? (За допомогою учнів робимо висновок щодо метафори "природа - кохана" як основи образності рішення цієї поезії).
За допомогою знайдених епітетів, метафор, символів довести, що митець передбачає щасливу мить буття. - Який з двох наведених перекладів здасться вам вдалішим ? Думку обґрунтуйте
На цьому творі (як і на "П'яному кораблі") позначився перехід поета до символізму. "Голосні" насичені символами: А - чорне, біле Е, червоне І, зелене У, сине О; скажу про їх таємну суть: А — це корсет, його лискучі мухи пнуть, Кружляючи щодня над смородом мерзенним, Це тінь затоки; Е - то пароплава путь, То білі королі, льодовиків знамена; І - то пурпурна кров і посміх незбагненний, П'янливе каяття і невситима лють; У- цикли, то морів предивні коливання. То спокій пасовищ у тихому смерканні, То зморшка - борозна високого чола; О - вища є сурма, різкі незнані звуки, То тиша проміж гір, завмерлих од розпуки, То промінь із небес, бузкова то стріча. Переклав Г. Латник
- Випишіть до зошита кольорові та предметні аналогії до кожного звука. Чи згодні вії з ними? Які предмети бачите ви, коли промовляєте ці звуки? Додайте свої, якщо не згодні. - Як ви вважаєте, звідки йдуть асоціації, використані в цій поезії? - Які висновки можна зробити про світосприйняття людини?(У людині закладена багата гама відчуттів життя, сповненого звуків, кольорів, образів)
Техніка постійного заглиблення у себе була розроблена Рембо віртуозно. Для нього звичайне буденне життя людини - лише маска, яка приховує справжню натуру. Кожен із нас є джерелом невичерпаних можливостей (звідси знаменита формула Рембо "я - це інший"). У пройнятих ідеями яснобачення "Осяяннях" він писав: "Я святий, я молюсь на терасі - наче мирна тварини, що пасеться - ген аж до Палестинського моря. Я вчений у темному кріслі. Гілля і дощ стукають у вікно бібліотеки. Я пішохід на великій дорозі в карликовому лісі, гомін шлюзів притлулілюе мої кроки. Довго вдивляюсь у меланхолійне прання золотого заходу сонця. Я міг би бути дитиною, покинутою серед молу, що тягнеться у відкрите море, малим служником в алеї, кінець якої торкається неба". Логіка асоціативної символістської думки Рембо веде далі: якщо "я" може бути одночасно і святим, і вченим, і пішоходом, і дитиною, нема перешкод уявленню про себе як про неживу істоту. Так з'являється ціла низка символів, що заміняють у поезіях самого героя. Найвідоміший з них - образ п'яного корабля
А. Рембо написав вірш «П'яний корабель», коли йому було лише 15 років! Моря він ніколи до цього не бачив. Правда, десь за два роки він дещо переробив його, а потім відправив П. Верлену, який високо оцінив його. Цей вірш відкрив нову сторінку у французькій поезії. Сприймався і сприймається твір по-різному, залежно від асоціацій читача тому, що: — це філософсько-естетична концепція поета; — це бунт проти буденності, утилітаризму; — це пророцтво щодо своєї долі; — це розкриття ставлення поета до мистецтва та життя тощо.
1) Виразне читання уривків з вірша в різних перекладах. 2) Бесіда. — Який це твір за жанром? — Яка тема твору? — У чому полягає символіка назви? — У яку подорож вирушає ліричний герой? — Як композиційне побудовано твір? — У чому проявляється конфлікт твору (зовнішній, внутрішній)? -- Завдання: Виписати із тексту символи і пояснити їх. — Який зміст автор вкладає в слово «п'яний»? — Якою автор зображує Європу?
Висновки. Останні рядки твору свідчать про усвідомлення ліричного героя (=автора) внутрішньої свободи як найвищої інстанції людського існування. У реальному світі поет не може віднайти справжніх почуттів, не бачить можливості для високого творчого злету; справжні вільні враження можуть виникнути у вільному позареальному уявному світі. «Геній Рембо, стрімкий та суперечливий, як комета, промайнув на обрії символізму, залишивши за собою зоряний слід, до кінця ще не розгаданий. Але йти по зорях за Рембо — нелегке завдання для душі...», — сказав про поета поет — про Артюра Рембо Осип Мандельштам.
(учні вибирають питання і дають на них відповіді)
З того, що ми сьогодні вивчили, мені справді допомогло…
Написати відгук про поезію Артюра Рембо за однією з тем: 1. «Далі від кагалу, Від змагань загалу, До всіх мет мети Лети, лети...» А. Рембо 2. «Але йти по зорях за Рембо — нелегке завдання для душі...» О. Мандельштам. 3. «А чорне, біле Б, червоне І, зелене У...» Поетичні асоціації за поезією А. Рембо | |
| |
Переглядів: 401 | |
Всього коментарів: 0 | |