Тема 1: Утворення національної держави в Італії

Мета : схарактеризувати політичне й економічне становище Італії в 50-ті рр. XIX ст., розкрити суть двох течій у на­ціонально-визвольній боротьбі за об'єднання країни; ознайомити з основними етапами й результатами бо­ротьби за об'єднання; формувати уміння учнів прово­дити порівняння різних суспільно-політичних поглядів і простежувати причинно-наслідкові зв'язки; розвивати навички оцінювання ролі історичних діячів.

Тип уроку: урок - практикум

Обладнання: підручник, карта "Утворення національних держав в Італії та Німеччині", схеми і таблиці "Об'єднання Італії", "Основні етапи об'єднання Італії". «Учнівські сторінки», дидактичні матеріали.

Основні дати: 1859 р. — франко-італо-австрійська війна; 1860 р. — похід, "червоної тисячі" Дж. Гарібальді; 1861 р. —створення Італійсько­го королівства; 1870 р. — італійські війська увійшли до Рима. Завер­шення об'єднання Італії.

Після уроку учні зможуть:

Назвати дві течії у на­ціонально-визвольній боротьбі за об'єднання Італії, етапи і результати боротьби за об’єднання, основні дати.

Дати визначення понять "Італійське національне товариство", франкське перемир'я 1859 р., "червона тисяча", італійське королівство.

Розповісти про діяльність Кавура та Гарібальді, про хід національно – визвольної війни.

Пояснити чому боротьба під демократичними гаслами за об’єднання Італії в республіку, закінчилась встановленням конституційної монархії.

Продемонструвати вміння працювати з картою та складати ЛСК, прово­дити порівняння різних суспільно-політичних поглядів і простежувати причинно-наслідкові зв'язки, навички оцінювання ролі історичних діячів.

Хід уроку:

1. Організація навчальної діяльності.

2. Етап орієнтації

1. Як змінилася політична карта Італії за рішеннями Віденського кон­гресу?

2. Охарактеризуйте дві основних політичних течії, які сформувалися в Італії у 30-х рр. XIX ст.

3. Які події в історії Італії визначають терміном "Рисорджименто"?

4. Назвіть особливості революції 1848-1849 рр. в Італії.

5. Охарактеризуйте перебіг революції 1848-1849 рр. в Італії.

6. Які основні причини поразки революції в країні ви знаєте?

3. Етап визначення мети.

( Повідомлення теми уроку)

- Висловіть припущення, в чому важливість цієї теми ? (думки учнів)

- демократичні процеси,

- утворення держави, що є актуальним на сьогоднішній день в Україні.

- Отже, після цього уроку ми з’ясуємо чому боротьба під демократичними гаслами за об’єднання Італії в республіку, закінчилась встановленням конституційної монархії.

4. Етап проектування.

Учитель повідомляє учням тему, основні завдання уроку, поділяє їх на групи, надає необхідні матеріали і картки-завдання.

5. Етап організації і виконання плану роботи

5. Вступне слово вчителя із завданням

- Визначити особливості політичного розвитку Італії

Після невдалої спроби об єднання Італії у 1648-1849 рр. країна залишалася розділеною: північно-східна Італія перебувала під авст­рійською владою, у Римі знаходилися французькі війська. Повсюди розгорталися репресії проти учасників революційних подій. У всіх державах, крім П'ємонту, було скасовано конституції та ліберальні закони, прийняті у 1848-1849 рр. У країні запанувала реакція. У цих умовах дедалі більше прихильників серед італійців здобу­вав план створення єдиної національної держави, який запропо­нував п'ємонтський граф Каміло Бенсо Кавур. Він не брав участі у революції 1848-1849 рр., але був її уважним спостерігачем. Кавур категорично відкидав революційний радикалізм і вважав, що Іта­лія може об'єднатися лише за допомогою однієї з великих держав, здатної розгромити Австрію. З усіх італійських держав, на його дум­ку, лише Сардинське королівство (П'ємонт) було здатне відіграти провідну роль в об'єднанні країни, оскільки з 1848 р. саме на ньо­го покладали надії італійці. Проте для цього П'ємонту потрібно стати сучасною державою з конституційною формою правління і розвинутою економікою. Об'єднання країни буде можливим лише тоді, коли усі італійці — аристократи, ліберали, революціонери — об'єднають свої зусилля для досягнення цієї мети. Ідеї Кавура підтримував сардинський король Віктор Еммануїл II, який у 1850 р. включив його до складу уряду, а через два роки зробив прем'єр-міністром. Саме завдяки зусиллям Кавура П'ємонт став єдиною з італійських держав, в якій збереглася конституція. Завдя­ки конституційній формі правління Кавур мав можливість здійс­нювати самостійний політичний курс, знаходити компроміс з ко­ролем і парламентом. Діяльність уряду Кавура сприяла економічному піднесенню П'є­монту. Було розгорнуто будівництво залізниць, каналів, портів, телеграфних ліній, здійснено реформу фінансової системи. Сар­динське королівство стало найбільш промислове розвинутим з усіх італійських держав. Завдяки цьому було посилено обороноздатність, збільшено і переозброєно п'ємонтську армію.У зовнішній політиці Кавур прагнув для боротьби з Австрією здобути підтримку імператора Франції Наполеона III. Саме задля цього Сардинське королівство взяло участь у Кримській війні проти Росії, надіславши до Криму 15 тис. солдатів. Завдяки цій послузі виник союз П'ємонту і Франції.

У липні 1858 р. в містечку Пломб'єр відбулася таємна зустріч Кавура з Наполеоном III. Відповідно до досягнутої секретної до­мовленості французька армія (200 тис. вояків) надавала допомогу п'ємонтській (100 тис. вояків) у звільненні від австрійців Ломбар­дії та Венеції. Ці області передавалися Сардинському королівству, а Франція отримувала за надану допомогу від Кавура заселені фран­цузами Савойю та Ніццу, що перебували у складі Сардинського королівства за рішеннями Віденського конгресу.

5. Прогнозована діяльність

- До яких наслідків могла привести таємна зустріч Кавура із Наполеоном?

- Чи могли війська Сардинського короля самостійно дати відсіч Австрійським військам?

• • • • Де потрібно було шукати допомогу.

- Чи правильні ваші прогнози, побачимо після роботи в групах.

5. Робота в групах

   • Завдання для групи 1. Війна Австрії з Францією і П'ємонтом 1859 р.

1. Опрацюйте матеріал, який розповідає про франко-італо-австрійську війну 1849 р. і дайте відповіді на запитання.

А) Як розгорталася війна австрійців з об'єднаною франко - п'ємонтською армією^.

Б) Вкажіть вплив війни на італійський національно-визвольний рух.

2. На підставі аналізу наведеного матеріалу поясніть уроки та історичне значення битви при Сольферіно.

Помічник для 1 групи

Австрія, довідавшись про Пломб'єрську угоду, в квітні 1859 р першою оголосила війну П'ємонту і вторглася на його територію Проте об'єднана франко-п'ємонтська армія у битвах при Палестро, Мадженто і Сольферіно розгромила австрійців і, розвиваючи наступ, звільнила Ломбардію. Усю Італію охопила нова хвиля на­ціонального піднесення. Проте Наполеон III раптово, не виконавши своєї обіцянки звільнити Венецію, запропонував австрійцям укла­сти мирну угоду. За договором, підписаним ним з австрійцями 11 липня 1859 р. у Вілла-Франко, Сардинському королівству пере­давалося лише Ломбардію, а Венеція залишалася під владою авст­рійців. Зрада Наполеона III викликала обурення не лише у П'є­монті, айв усій Італії. Сардинський король відмовився передати французам Савойю та Ніццу, оскільки Наполеон порушив поперед­ню домовленість. Французький імператор не бажав, щоб у півден­но-східних кордонів його держави з'явилася сильна об'єднана Італія.

Кавур зумів використати обурення італійців. З його мовчазного схвалення у липні 1859 р. відбулися народні повстання у Тоскані, Пармі й Модені. В результаті цього було усунуто від влади герцогів з Габсбургської династії і сформовано нові уряди. На початку 1860 р. тут було проведено плебісцити, на яких населення висловилося за приєднання до Сардинського королівства. Проте приєднати ці землі сардинці могли лише за умови згоди на це Наполеона III. Кавур домігся цього від французького імператора, передавши йому 1860 р. Савойю та Ніццу. В результаті цього Сардинське королівство по­ширило свою владу на Північну і Центральну Італію та стало центром подальшої боротьби за об'єднання країни.

• Завдання для групи 2. Піднесення визвольного руху. Похід Дж. Гарібальді.

1. Опрацюйте матеріал, який розповідає про похід "тисячі" Гарібальді і дайте відповіді на запитання.

А) Як відбувся похід "тисячі"?

Б) Вкажіть його результати.

Помічник для 2 групи

Неаполітанським королівством правив у цей час 24-річний Франциск II Бурбон, відомий своїми диктаторськими уподобаннями. Опираючись на підтримку Папи Римського та Австрії, він категорич­но відкидав усі заклики до здійснення демократичних реформ. Внаслідок цього сицилійські республіканці, очолювані Дж. Мадзіні, почали готувати народне повстання. У квітні 1860 р. на Сицилії спалахнуло повстання селян. Республіканці звернулися до Гарі­бальді, пропонуючи йому очолити експедицію з метою захоплення усього Неаполітанського королівства.

6 травня 1860 р. з Генуї, розташованої на території Сардинсь­кого королівства, на двох пароплавах вирушив на допомогу сицилійським повстанцям, очолюваний Гарібальді, загін із 1200 добро­вольців. За прикладом свого командира бійці "тисячі" були одягнуті в червоні сорочки. Прибуття Гарібальді на Сицилію спри­чинило загальне повстання проти влади Бурбонів. Через декілька днів у підпорядкуванні Гарібальді перебувала ціла армія, котру він, як і свою "тисячу", озброїв за допомогою Кавура. Проте прем'єр-міністр П'ємонту категорично відкидав звинувачення у сприянні експедиції Гарібальді, стверджуючи, що це особиста справа остан­нього.

Вирішальна битва між очолюваними Гарібальді повстанцями і неаполітанськими військами відбулася в травні 1860 р. під Калатафімі. Здобувши у ній блискучу перемогу, Гарібальді вже з 10 тис вояків вирушив на Палермо, головне місто Сицилії. ЗО травня мі­сто капітулювало. На кінець червня 1860 р. Гарібальді встановив контроль над усією Сицилією. 8 серпня його армія переправилася через Мессинську затоку на територію Апеннінського півострова. 7 вересня війська Гарібальді тріумфально увійшли до Неаполя.

Король втік, а неаполітанська армія капітулювала. Гарібальді було проголошено диктатором обох Сицилій від імені сардинського короля Віктора Еммануїла II. Ситуацією, яка склалася на Апеннінському півострові, вирі­шив скористатися Кавур. Він переконав Наполеона III, що гарі­бальдійці збираються рухатися далі, на Рим, де з 1849 р. перебували французькі війська і зіткнення з ними є неминучим. Під цим при­водом сардинські війська рушили через територію Папської обла­сті назустріч Гарібальді. У вересні 1860 р. сардинська армія роз­громила папські війська і зайняла більшість папських володінь. Після цього вони увійшли до Неаполітанського королівства і вже 15 жовтня були у Неаполі. Гарібальді не збирався чинити їм опір. 6 листопада відбувся плебісцит на якому населення Неаполітансь­кого королівства і захопленої сардинцями частини Папської обла­сті висловилося за приєднання до П'ємонту. Кавур переконав Гарібальді розпустити свої загони і передати усю владу Віктору Еммануїлу II.

Отже, на кінець 1860 р. у складі Сардинського королівства опи­нилася майже уся Італія, крім Венеції та невеликої частини Пап­ської області з Римом.

• Завдання для групи 3. Утворення Італійського королівства. Завершення об'єднання Італії.

1. Опрацюйте матеріал, який розповідає про утворення Іта­лійського королівства і завершення об'єднання Італії та дайте відповіді на запитання.

А) Як і коли виникло Італійське королівство?

Б) Як і коли завершилося об'єднання Італії?

Помічник для 3 групи

У лютому 1861 р. в Туріні зібрався перший загальноіталійський парламент. Зал для засідань був прикрашений італійськими прапо­рами і плакатами: "Чи потрібна вам єдина та неподільна Італія на чолі з конституційним королем Віктором Еммануїлом?" У 1861 р. на це запитання переважна більшість виборців Сардинського ко­ролівства, королівства обох Сицилій, Ломбардії, Парми, Тоскани, частини Папської області відповіла схвально. У березні 1861 р. пар­ламент проголосив Віктора Еммануїла італійським королем. За своїм державним устроєм Італійське королівство було конститу­ційною монархією з двопалатним парламентом, що складався • з палати депутатів і сенату, члени якого призначалися королем. Однак внаслідок значного майнового цензу можливість обирати депутатів парламенту отримали лише 2,5 % населення країни.

Наполеон III був розчарований тим, як розгорталися події в Італії. Поява на Апеннінському півострові великої єдиної держави італійців, можливого суперника Франції, його не влаштовувала. Позиція французького імператора, котрий тримав свій гарнізон у Римі для захисту Папи Римського, заважала остаточному об'єд­нанню Італії. У 1862 р. Гарібальді здійснив відчайдушну спробу захопити Рим. У цьому йому перешкодили війська Віктора Емма­нуїла, котрий не бажав загострення відносин з Наполеоном III. Проте Франція не могла перешкодити приєднанню до Італії Венеції, яке відбулося за допомогою нового союзника італійців — Пруссії. У квітні 1866 р. було підписано пруссько-італійський во­єнний договір, про спільні дії проти Австрії. У червні 1866 р., коли розпочалася австро-прусська війна, італійська армія увійшла до Венеціанської області. За підписаним пізніше мирним договором Австрія вимушена була поступитися на користь Італії територією Венеції. Тепер поза Італійським королівством залишалася лише Папсь­ка область. У 1867 р. Гарібальді із загоном добровольців прорвався до Рима й розбив війська Папи Римського Пія ІХ. Проте на захист останнього виступили французькі війська, котрі завдали поразки гарібальдійцям. Усе це відбувалося у присутності італійської ар­мії, яка не втручалася в події. Остаточно завершилося об'єднання Італії у 1870 р. Поразка Франції у франко-прусській війні і крах Другої імперії примусили французький гарнізон залишити Рим. 20 вересня 1870 р. італійські війська увійшли до Рима, який став столицею Італії. Володіння Папи Римського відтепер обмежувалися лише Ватиканським палацом.

5. Мозковий штурм.

Завдання: 1. На підставі аналізу наведених джерел визначте риси, притаманні Камілло Бенсо Кавуру та Гарібальді як політикам і особистостям.

2.В ході роботи використати додаток 3

А) Гарібальді належать слова: "Я можу з гордістю сказати: "Я був і залишаюся республіканцем?", "Я звик підпорядковувати будь-які свої політичні переконання меті об'єднання Італії, яким би шляхом це не відбувалося", "Спочатку збудуємо свій дім, виженемо непроханих гос­тей, а потім вже будемо наводити у ньому лад".

Б) Дж. Гарібальді у "Мемуарах", пояснюючи свою позицію у боротьбі за об'єднання Італії, писав: "З того часу, як я переконався, що Італія повинна йти за Віктором Еммануїлом, щоб звільнитися від іноземного панування, я вважав своїм обов'язком підкорятися його наказам, чого б це мені не коштувало, примушуючи навіть мовчати мою республікансь­ку совість... Такими були мої переконання у 1859 р.". Як можна пояснити таку його позицію?

В) Напередодні походу Гарібальді у 1860 р. Кавур писав: "Я докладу усіх зусиль, щоб перешкодити італійському рухові стати революційним... Задля цього я готовий на все..."

Як пояснити цю позицію Кавура, пам'ятаючи, що він був палким при­хильником ідеї об'єднання Італії?

Г) У 1850 р. Кавур, увійшовши до складу уряду П'ємонту, заявив: "Я не прагну влади задля влади; я прагну здобути владу для того, щоб допомогти своїй країні".

Д) Кавур у політиці дотримувався тих принципів, котрі сформулював у листі до міністра внутрішніх справ П'ємонту Урбано Раттацці в 1856 р.: "Я вважаю, що політику необхідно бути надзвичайно обережним у сло­вах і надзвичайно рішучим у діях. Інколи трапляються ситуації, коли сміливе рішення менш небезпечне, ніж зайва обережність".

Е) "Мене звинувачують у тому, що я революціонер,— заявляв Кавур у 1859 році,— але перш за все необхідно йти вперед, і ми підемо вперед"

6. Етап контрольно – оцінювальний.

   5. Коло ідей

Робота із ЛСК «Об’єднання Італії»

Завдання : Продовжити роботу в сформованих групах і заповнити колонки схеми( кінцевий вигляд ЛСК)

1. 5. Історичне дослідження

Завдання : Опрацювати завдання на картках, ознайомити учнів класу із відповідями (Додаток 4. Картки № 41- 44 )

5. Розв’язання проблемного питання уроку.

- Чому боротьба під демократичними гаслами за об’єднання Італії в республіку, закінчилась встановленням конституційної монархії.

1. 5. Робота з картками - інформаторами

(прогнозовані відповіді)

- Звіримо ваші відповіді із відповідями в картках - інформаторах

1. Перехоплення поміркованими лібералами ініціативи у справі об'єднання країни.

2. Слабка підтримка республіканців-демократів селянством наприкінці боротьби за об'єднання.

3. Досягнення компромісу між великою буржуазією півночі Італії та земельною аристократією півдня Італії.

4. П'ємонт став політичним центром об'єднання країни.

5. Особиста позиція Джузеппе Гарібальді.

1. 5. «Вільне письмо»

Одвічна проблема : « Натовп і особистість. Як це відобразилось в процесі об’єднання Італії?

Дана стратегія допомагає зібрати докупи свої думки через запису­вання їх без зупинки.

Алгоритм роботи

Для роботи за стратегією виділяється 5 хвилин. Протягом цьо­го часу учень записує свої думки щодо визначеної теми, не відриваю­чи ручки від аркуша паперу чи зошита. До уваги не беруться помилки, стиль. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції, не соромлячись їх і не боячись їхнього існування.

7. Підсумок уроку.

8. Домашнє завдання

1. Чит параграф, підготуватись до літературного диктанту.

2. Виконати завдання в к.к.

3. Скласти питання для порівняння історичної особи.