Сценарій Першого уроку "Я люблю свою Україну: історія Державного прапора" Мета– пробуджувати пізнавальні інтереси громадян до вивчення історії та культури українського народу, сприяти вихованні у молоді поваги до державної символіки, формуванні в них національної свідомості і громадянського патріотизму.
Людина піднімається на Еверест для себе, але прапор на Евересті вона встановлює для своєї країни.
Маргарет Тетчер
І. Бесіда за запитаннями: - Прапор держави. Що це? - Який день вважається Днем Державного прапора України? ІІ. Слово вчителя. Часто-густо наша молодь не замислюється над цим. Одна читачка навіть сказала: “Це один із видів святкових прикрас”. Але ж заради цього клаптика тканини люди віддавали своє життя. Тому, що це не просто красиве барвисте полотнище. Це символ нашої боротьби за свободу і незалежність, символ, який об’єднує людей різного віку і професій, наповнює їх патріотичним почуттям обов’язку захищати свою Вітчизну. Про сьогочасний Державний прапор України в Конституції нашої держави мовиться лаконічно: “Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів”. “Наш стяг – пшениця у степах Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. Це прапор миролюбства. Він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, і наші лани такі золоті, як паски на маминому столі. В усі віки і в усіх народів державний прапор був однією з найвищих і шанованіших святинь. Прапор символізував єдність земель і племен; прапор сконсолідував міста і краї в державу, а духовно й історично близькі етноси – в націю. Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї батьківщини, прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів. З проголошенням незалежної України національні символи – гімн, прапор і герб – стали на сторожі утвердження самостійності і суверенітету держави. Прапор (прасл. – лечу, рухаюсь) – власне, прапор, стяг, корогва, значок, що виконує роль офіційного символу. В сучасному вигляді – це полотнище одного або поєднання кількох кольорів, форми й розміру з написом, прикрасою, певним зображенням. Прапори бувають державні, міжнародні, територіальні, штандарти, громадських організацій, політичних партій, військової частини, судна, спортивних клубів, родові, церковні та ін. Стягам калиновим Крізь півстоліття невгоєне –
У великодньому леготі, Пам’ять Бо за сурмою пророчою Підуть, зоставивши правнукам Стягам порфіровим Як ми Дев’ятого Травня Як, небесами повінчаний, Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави; публічний глум над Державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином. Саме тому передбачаються санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. 23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України Указом Президента України було установлено відзначати щорічно, 23 серпня, День Державного прапора України.
ІІІ. Пізнавальна частина 1-й ведучий. 23 серпня 2006 року, український народ, усі ми, вперше святкували День Державного прапора України. Тобто ми стали свідками зародження ще однієї, дуже важливої для політичного та національного єднання нашого народу державної традиції. 2-й ведучий Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, 4-й ведучий. 1-й ведучий. Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно: це кольори сонця, Верховного божества наших предків, та води – основних життєдайних сил і символів української міфології, це і чисте, мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної праці і достатку, це золотий вогонь свічок на вінках, що пливуть синіми водами рік на свято Івана Купала, фрески Софійського та Михайлівського соборів у Києві. Однак головна ідея синьо-жовтого – це велика гармонія космосу, сонця, води та всього, що на землі сущого. 2-й читець.
2-й ведучий. Прапори держав, народів відомі нам з античних часів. Давні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичнества, а після запровадження християнства вони освячувались образом Христа, що було перейнято від греків. Слов'яни обожнювали свої знамена й вірили, що у воєнний час вони найсвятіші. Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали обов'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його. 3-й ведучий. Серйозне вивчення кольорів у літописних пам'ятках дало підставу російським історикам у 1910 році назвати синій і жовтий серед державних кольорів Давньої Русі. 4-й ведучий. Синьо-жовті кольори поширюються на західноукраїнських землях у ХІУ ст., В гербах Львівщини, Поділля, Холмщини, Закарпаття зустрічаються синій та жовтий кольори. Червоний колір Київської землі перейшов з часом у малиновий прапор запорізьких козаків ( ХУ – ХУІ ст. ). 1-й ведучий. Червоний прапор був завжди символом героїки українського народу – так свідчать українські думи вже багато століть. Це підтверджується, зокрема, думою про Самійла Кішку – козака, що втікав з турецького полону. 3-й читець. Він повертався в Січ на турецькій галері, яку вартові січові козаки спочатку прийняли за ворожу і почали обстрілювати, але Кішка вчасно 2-й ведучий. Проте, окрім малинового прапора, козацькі полки мали прапори різних кольорів, в тому числі жовті, сині, зелені та ін. Жовті та сині барви найчастіше зустрічаються в козацькому одязі часів визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. 3-й ведучий. З ХУІІІ ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовляють з блакитного полотнища, на які жовтою фарбою наносять хрести, зорі, зброю, постаті святих. 2-й читець. 4-й ведучий. Слушно згадати відомого письменника Олексу Стороженка, який свого часу навчався у Харкові. В його єдиній поетичній декларації про Україну, яку автор бачить, як Матір ( уподібнення України з матір'ю має глибокі корені, зокрема в поезії бароко, що творилась у часи Козацької держави, де Україна бачилася ще й Козацькою Матір'ю ) незвичайні символічні рядки:
3-й читець. 1-й ведучий. Тут виразно декларуються національні барви: «Синім небом заквітчалась» і «Стьожкою блакитною в коси Дніпр вплітала», а що «в степу сукню мала» – ясно, що жовту. 2-й ведучий. З упадком Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. 3-й ведучий. На початку ХХ ст. у Галичині жовто-блакитний прапор (тобто жовта смуга вгорі, а блакитна – внизу) став прапором західноукраїнського військово-політичного з’єднання Україньких січових стрільців, яке рішуче виступало за створення незалежної Української Народної Республіки. 4-й ведучий. 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. Саме таким, жовто-блакитним, був і прапор, під яким у часи УНР відбувалися масові маніфестації. Влітку 1917 року частина кораблів колишнього Російського чорноморського флоту підняла на своїх щоглах українські жовто – блакитні прапори Ой що в Софійському заграли дзвони, затремтіли,
1-й ведучий. За гетьмана П.Скоропадського порядок кольорів змінився, і було затверджено блакитно - жовтий прапор Західноукраїнської Народної Республіки. Найактивніше у боротьбу за національне визволення включились українці Західної України.13 листопада 1918 року сформована у Львові на хвилі національно-визвольної боротьби Українська Національна Рада проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної Республіки національний синьо-жовтий прапор. Відтак можна вважати, що справжня історія нашого сучасного державного прапора починається з листопада 1918 року. 2-й читець.
Не объять очами всей 2-й ведучий Перший прапор УСРР (встановлений у березні 1918 року) був червоний з золотими ініціалами «УСРР» у горішньому червоному накутнику з золотою облямівкою. Такий прапор майорів над будинком уряду України в Харкові, першої столиці України до 1934 року. Після входження до складу СРСР для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеними серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УСРР». В 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила прапор з горизонтально розташованих смуг: верхньої – червоного кольору і нижньої – лазурового кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними – червоної п'ятикутної зірки, облямованої золотою каймою. 3-й ведучий Що ж до синьо-жовтого чи жовто-блакитного прапора, то він був оголошений радянською пропагандою “націоналістичним”, ідейно ворожим, і сама наявність такої “націоналістичної” символіки під час якихось зібрань була для комуністичного режиму достатньою підставою, щоб люди, які пропагували дану символіку, опинилися в сибірських таборах. 4-й ведучий. Сьогодні Державний прапор постійно майорить на будинках Президії Верховної Ради України, резиденції Президента України, його представників в областях і районах, Кабінету міністрів України, у святкові дні – на будинках міністерств та відомств, інших державних та громадських організацій. 1-й читець. 2-й читець.
1-й ведучий. Дорогі друзі! Любіть свій народ, 2-й ведучий Любіть свою землю, яка є найкращою в світі. 3-й ведучий. Любіть свою Україну, пишайтесь її символами. 4-й ведучий. А сьогоднішнє свято нехай послужить зціленню і відродженню наших душ. IV. Інтелектуальна гра.
| |
|
| |
| Переглядів: 407 | |
| Всього коментарів: 0 | |