День соборності України
Мета: познайомити учнів з історією Дня соборності України; прищеплювати повагу до минулого Батьківщини; виховувати національну свідомість та почуття гідності бути громадянином України, любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності. Обладнання: музичні записи, національна символіка. Перебіг заходу
Звучить лірична українська мелодія, на фоні якої говорить читець. Тобі, найкращая перлино Моїх розбуджених надій, Тобі, що звешся Україна І в цей життєвий буревій, Тобі, що постаті козачі Для нас змальовуєш щодня, Я шлю привіт й бажаю вдачі У сяйві радісного дня. (Б. Цибульский) Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть! У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення Соборності нашої держави. ...Народилась Україна Нова, Небувала, чиста, як дитя, Україна Зоряної Мови, Україна Божого Буття! Україна казки і кохання. Та Держава, де щезає тлінь. Україна творчого повстання Для усіх безсмертних поколінь. Україно, вернуться до тебе — Матері, сторожові вогні, Ясні зорі і хмарини з неба, Козаки воскреслі і пісні. Прийдуть квіти і маленькі діти. Прийде казка і пташиний спів, Забринять у просторі сюїти Всіх дерзань і небувалих снів. Україно-Матінко! Воскресни! Тануть сни і котяться в імлу... І Софія — Мудрість Пречудесна Вже стоїть на Київськім Валу! Побратими, гляньте на руїни — То ж не прах, не камені прості! То в Руці Святої України Всесвіту Ворота Золоті! (О. Бердник) Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України — впродовж років, десятиліть, століть... Те, що було провідною зорею для геніїв її духу і що було їхнім непозбутнім болем і тяжкою мукою... Воскресний день настав!.. 1 грудня 1991 року народ України підтримав акт про незалежність. Слава Україні! Слава! Героям її — слава! Благослови і вознеси Болючу правду України, Що йде від чистої роси, Що йде від чистої сльози — Не тільки смуток і руїни. ...І незнищенність України, Народе рідний, вознеси! (Д. Кочугур) Вже скільки закривавлених століть Тебе, Вкраїно, імені лишали... Заходять хлопці та дівчата, убрані в національні костюми. Українка Любіть Україну, як сонце любіть, Як вітер і трави і води. В годину щасливу і в радості мить, Любіть у годину негоди. Українець Яка ж вона довга в століття, у цілі віки, Година негоди, що люд український гнітила. Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки, А шаблі — мов блискавка, сині жупани — мов крила. Козак До звука звук, струна струні одвітна, А всі — одвітні серцю Кобзаря, А вже козацьке військо маком квітне І спалахнула Хортиці зоря. Ці звуки, звуки золото-тривожні, Закличний марш: агей, козацтво, в путь. І, як струна, душа правдива кожна, З глибин історії, вони ідуть, ідуть. Гей долиною, гей широкою козаки ідуть. Виконується пісня «Ой на горі та й женці жнуть». Українець Пам’ятаймо, чиї ми сини, Коли будні на серці чи свято, Знову бачиться з давнини Україна — зажурена мати. І зруйнована бачиться Січ, Де мій пращур лежить серед поля, А йому похилилась до віч Україна, немов Тополя. З’являється в жалобі Мати-Україна. Україна Сину, сину... А він мовчить... Сину, сину, скажи що-небудь... Жовте листя на вітах тремтить, І летять журавлі у небо. Українка Затуляли чужинці в обіймах наш рот, І перевертні кривдили зраджену мову, Вилив душу в пісні український народ, І живе мій народ у співучому слові. Виконується українська народна пісня. В підвалинах української державності — і століття боротьби наших предків, і символізована насамперед в іменах Шевченка і Франка титанічна робота великих просвітителів народного духу, і сама душа українського народу. Ми Українці від Тараса, Мазепи й Сковороди... Було сліз більше, ніж води. Нас голодом не раз морили, І в очі населяли страх. Ой наші мовчазні могили: Куди не глянь — по всіх світах.... Виконуються пісні «Повіяв вітер степовий», «Гей ви, стрільці січовії». Терези історії переважили в сторону зла... Наша Україна випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР через концтабори, в’язниці і заслання пройшли мільйони українських громадян. На розправу катам було віддано цвіт української інтелігенції... Голод спустошив міста і села України... Соловки, Сибіри, Маґадани... Вороги народу, де ваш лік? На душі на думці — скрізь кайдани Тридцять сьомий розпроклятий рік. Так мало непогорблених прямих, Окрилених високою метою. І хто нас визволить од нас самих, Від страху перед правдою святою? Народе мій, до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя. Своїм стражденним і незлим обличчям Я, син, тобі доземно уклонюсь. Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: Внесіте прапор вільної Держави! Степів таврійських і карпатських гір З’єднався колір синій і жовтавий. Гей, недругам усім наперекір — Внесіте прапор вільної Держави! Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, Його полотна в попелі лежали... Але він знов, як день новий, розцвів. Внесіте прапор вільної Держави! Повірмо в те, що нас вже не збороть, І долучаймось до добра і слави. Хай будуть з нами Правда і Господь — Внесіте прапор вільної Держави! (В. Крищенко) В зал урочисто вноситься державний прапор України. Виконується гімн. Виходять дівчинка і хлопчик з хлібом-сіллю на рушнику. Дівчинка Хліб-сіль на рушнику несу, Любов несу всесвітню. Люблю людей я над усе, Як люблять землю рідну. Прийміть цей хліб, Як символ достатку і життя. Хлопчик Даруєм хліб на рушнику — І ніби між серцями сонце сходить, Таке ясне, неначе згода Між двох людей і між народів. Дівчинка Даруєм хліб на рушнику На доброту і на взаємність, І відстані найдальші меншають, І радісніше жити на віку. Хлопчик Допоки хліб — допоки світ, З ним щастя і великі справи. Подоба в нього від землі, А суть — од правди. Між лавок і фальшивих од, Між порнографії і страху Він виросте — новий народ Що за Вкраїною на плаху. Він буде добре знати шлях, Яким ішла його Вкраїна: Де був капкан, де злоби цвях, Він гляне — Богом із висот — навпіл. Сурово й пильно гляне, Мій гордий праведний народ, Який зненавидить кайдани, Який над все поставить честь Свою і славу України... Під синім небом України Зазолотилися жита, У чуйнім серці воєдино З’єдналась палітра та, Бо ще дано нам споконвіку — Душею, що не любить крику, Єднати землю й небеса. Дай нам, Боже, сили і снаги, Щоб цвіли Дніпровські береги, Щоб жили гуртом, не поодинці На землі щасливі українці. Я на рідній мові друзям щастя зичу, Хай добро хлібину кожному несе. У гостинну хату щиро всіх покличу, І вони, я певен, зрозуміють все. І вони, я певен зрозуміють слово, Де вкраїнська мова пахне барвінково, Де вкраїнська пісня розправля крило. III. Підсумок заходу Ведучий. Україна може вижити і повинна вижити і — насамперед завдяки її культурі. Бо це — єдиний посланець душі України, її людська і творча суть. Час минає, а все, що талановито закарбовано у слові, залишається з нами і залишиться після нас. Утверджуймо Україну Духу, Україну Розуму, Україну Серця — навіки, до нескінченності, — на Радість Світам! Звучить пісня «Роде наш красний».
| |
|
| |
| Переглядів: 846 | |
| Всього коментарів: 0 | |