Новорічна програма «Ніч перед Різдвом»

Ч и т е ц ь (на фоні музики). Останнiй день перед Рiздвом минув. Зимова ясна нiч настала. Глялули зiрки. Мiсяць велично виплив на небо, щоб виднiше стало добрим людям та всьому свiтовi, щоб усiм було весело колядувати й славити Христа. Морозець узявся сильнiший, нiж зранку; зате так було тихо, що морозне рипiння пiд чоботом чути було за пiвверсти. Аж ось iз димаря одної хати клубами посунув дим i пішов хмарою по небу i разом iз димом вилетiла вiдьма... То Солоха з торбою за плечима. Вона починає збирати зiрки в торбу. Їй назустрiч вибiгас чорт. Побачивши місяць, пiдкрадається до нього, намагаться вхопити. але щоразу відсмикує руку обпiкшись. Пiсля кiлькох спроб чорт все ж таки хапає мiсяць обома руками ,кривлячись i дмухаючи, перекладає його з руки в руку i нарештi ховає за пазуху. Солоха, побачивши чорта. здивовано скрикує. Чорт пiдхоплює її під руку й, нашіптуючи щось на вухо, виводить До залу входять Ч уб та Панас.

Чуб. То ти, куме, ще не був у Мороза в генделику? Там тепер буде добра пиятика! Якби тільки нам не спізнитися!

• . Та не спізнимось, не спізнимось. А якщо й спізнимось, то нам залишиться випити, Не так у нашому селі залишилось любителів випивки. Хіба що парубки після дискотеки заскочать.

Чуб. Там їм багато не треба, пробку понюхають і готові…. Не ті тепер парубки , не ті…. Ох, не ті.(Дивиться вгору) Що за дідько! Дивись , дивись, Панасе !

Панас. А що? (піднімає голову)

Чуб. Далебі наче на сміх.. Навмисно, сидівши в хаті, дивився у вікно: ніч – навдивовижу! Усе було видно як у день. Не встиг вийти за поріг – і ось, хоч у око стрель! Так – таки немає, куме, місяця?

Панас. (дивиться також вгору)А й справді – немає. То, мабуть, залишимося вдома! (хоче йти, Чуб хапає його за рукав)

Чуб. Е ні, куме, ходімо. Труби ж горять ! Можна чи не можна, а треба йти.

( Чуб та Панас залишають зал. Звучить весела музика )

Ведучий. А ми переносимось у хату Чуба. Перед дзеркалом сидить. Оксана.

Оксана (звертається сама до себе). І чого людям надумалося розславляти, що я гарна? Хіба чорні брови та очі мої такі гарні? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? І в щоках ? І в Губах ? Бачу тепер, що я зовсім не гарна ! ( До хати заходить Вакула) Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість я принесу тому, кому буду жінкою ! Як милуватиметься з мене чоловік!

Вакула. (У бік, зачаровано). Ну й дівка ! І хвастощів у неї немало ! З годину стоїть, вдивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе в голос….

Оксана. ( не помічаючи Вакулу). Еге ж, парубки, чи вам до пари я? У Києві навчалась, червоний диплом отримала. Правда не вистачило у мого батька Чуба доларів, не влаштував мене на роботу в столиці. Приходиться вдома сидіти. Та як кажуть для дівки – головне добре заміж вийти. А добра у мене багато, усього накупив мені мій батько, щоб одружився зі мною найкращий молодець у світі ! (Повертається, помічає Вакулу, розгублено скрикує) Ой, ти чого прийшов сюди? Хіба хочеться, щоб випровадила за двері лопатою?

Вакула. Не сердься на мене, дозволь хоч поговорити, хоч подивитися на тебе!

Оксана. Хто ж тобі боронить, говори й дивись! ( сідає на лаву, поправляє коси)

Вакула. Дозволь і мені сісти біля тебе!

Оксана. Сідай.

Вакула (сміливіше). Чарівна, люба, Оксано, дозволь поцілувати тебе! (Хоче пригорнути Оксану до себе)

Оксана ( відштовхує його) Чого тобі ще хочеться? Йому, як мед, то й ложку! Геть від мене, у тебе руки цупкіші від заліза. Ти й сам пахнеш димом. Мабуть, усю мене у мазуту вимазав. Коли вже та «Панда» закінчить буряки копати, то хоч не будеш біля трактора копирсатись.

Вакула. Та я ж працюю день і ніч. В Шендерівку ж газ ведуть, то грошей треба багато. Підведемо газ, теплу воду, купимо машинку пральну «Індезіт», заведемо корову, будемо молочко здавати на молоковоз. Захазяйнуємо.

Оксана. Це ти довго думав. По – перше, не вистачало, щоб я зі своїми дипломами корову доїла, а по – друге, в тебе ж мати відьма, то хіба молоко в корови буде?(Сміється)

Вакула. Що мені мати? Ти в мене і мати, і батько, і все, що тільки є найдорожче на світі.

Оксана. ( не слухаючи Вакулу) А щось і дівчата не приходять… що воно за знак? Давно б уже час колядувати. Мені стає нудно.

Вакула. Бог із ними моя, красуне!

Оксана. Отакої! З ними напевно і парубки прийдуть. Ото підуть гулі.

Вакула. То тобі все ж веселіше із ними ?

Оксана. Та все ж веселіше, як з тобою. ( Чути стукіт у двері). Ага! Хтось стукнув! Певно, дівчата з парубками. ( біжить до дверей)

( заходять Одарка і Марічка)

Одарка. Оксано, чого ж ти вдома сидиш? Ходімо з нами колядувати !

Марічка. Бери, лишень, рюкзак.

Оксана. ( до Одарки) . Е, Одарко, та в тебе нова шубка норкова, Ой, яка хороша. Добре тобі Одарко, що в тебе є той, що все купує; а Вакула тільки про корову зі мною говорить.

Вакула. Не тужи, люба Оксано. Я тобі дістану таку шубку, що і в Юлі Тимошенкової такої немає.

Оксана. Ти? Подивлюсь, де ти дістанеш таку шубку. Хіба що точно ту, що Юля Тимошенко носить.

Марічка. Ти ба, яких захотіла!

Оксана. А так! Будьте всі за свідків: якщо тракторист Вакула принесе ту шубку, яку носити Тимошенко, то зразу за нього заміж вийду.

( вибігають з хати)

Вакула. Смійся, смійся! Я й сам з себе сміюся! Думаю і не можу надумати, куди дівся мій розум? Ніби на всьому світі й є, що одна Оксана. Хвалити Бога, на селі багато є дівчат хороших, які вміють господарювати. А з Оксани господині не буде. Вона тільки й уміє. Що перед дзеркалом чепуритися. (виходить)

Читець. А тим часом, поки козак Чуб із кумом блукали селом, шукали Морозів «генделик», а потім самі не знати чого, чорт із відьмою збирали останні зірки з неба. Мороз узявся дужчати і вгорі зробилося так холодно, що чорт і відьма повернулися назад. Солоха по повітрю спустилась у димар свого будинку, а чорт й за нею.

Хата Солохи. Солоха сидить на лавi разом iз чортом. Стiл накритий до вечерi, у кутку лежать чотири великi мішки (без дна). Чорт трима Солоху за руку щось нашіптує iй на
вухо. Солоха смiється. Раптом чується стукiт у дверi. Солоха схоплюється, бiжить вiдкривати дверi, чорт кидасться в куток, натягує ка себе мішлок, завмирає. до хати входить Гол о в а.

Го л о в а. Як ся маєте, вельмишановна панно Солохо?
С о л ох а. З iз вашою поміччю, пане Голово! (підводить голову Голову до столу, саджає.) Проходьте, сiдайте, пригощайтеся.
Го л о в а. Дякую, чарiвна Солохо! Я ото збирався до дяка, та, бач знялася така заметiль, що i кроку не ступиш. Тож уявiть собi, як я зрадiв, як побачив свiтло у вашому вiкнi. То ви самi сьогоднi, панн Солохо?
Солоха. Та сама.
Гол о в а (залицяється до Солохи). То, як ваша ласка, я побуду тут, поки заметiль не стише... Чусться стукiт у двери.

• я к (за дверима). Чи ви вдома, шановна, Солохо? Го л о в а (перелякано). Сховай мене куди-небудь. Менi не хочеться тепер зустрiтися з дяком.
  Солоха веде Голову у куток, ховає його у мішку. до хати заходить дяк.
  Д я к (протяжно). Мир дому вашому, чистосердечная Солохо !
  Со л ох а. Дякую, Йосипе Никифоровичу. Проходьте.
  Д я к. Оце ж сьогодкi чекав я у генделику друзів вельмишановних, та заметiль розгулялася. Нiкого ее дочекався. На все воля Божа. Значить i мені можна, користуючись нагодою, погуляти трохи у вас, досточтiмая Солохо. Та мушу зiзнатися вам, цьому сердечно радий. (Пiдходить до Солохи, торкається. її руки.) А що це у вас, велiколєпная Солохо? Солоха. Як то що? Рука, Йосипе Никифоровичу.
  Д я к..Рука! Хе - хе-хе! А це що у вас, незрiвнянна Солохо? (Простягає руку та раптом чути стукiт у дверi, здригається.)
  Ч у б (за дверима). Вiдчиняй швидше, Солохо!
  Д я к. Ой, Боже мiй, стороння особа! Що ж це буде, як застануть особу мого звания?.. дiйде до батюшки ( знову чується стукіт,) Стукають, їй – богу, стукають! Ой, сховайте мене куди – небудь. ( Солоха відводить дяка у куток, накриває мішком. До хати заходить Чуб) Чуб. Здорова будь Солохо! Ти, може, не чекала мене, га? Може я перебив… може, ви тут і розважалися з ким – небудь! Може, ти кого – небудь сховала вже, га! ( сміється) (Смiється.) Ну, Солохо, дай тепер випити горiлки. Я думаю, у мене горло замерзло вiд проклятого морозу. І послав Бог таку нiч перед Рiздвом!
  Солоха пiдносить Чубу чарку, вiн починає пити, але раптом знову чується стукiт у дверi.
  Вакула (за дверима). Вiдчини!
  Ч у б. Стукає хтось?
  Ва к ул а. Вiдчиии!
  Ч у б. Це тракторист Вакула! Слухай, Солохо: куди хочеш сховай; нiзащо у свiтi не хочу iпотрапити на очi цьому чортовому синовi.
  Солоха вiдводить Чуба у куток, вiн ховається у мiшку, вiдкриває дверi,
  до хати входить В а кул а.
  В а к ул а (побачивши мiшки вкутку). Чого лежать тут оцi мiшки? Їх давно пора прибрати звідси. Через оту безглузду любов я здурiв зовсiм. (Пiдходить до мiшкiв, штовхає iх.) Завтра свято, а в хатi досi валяється всякий мотлох. Вiднесу їх на смітник (Солоха розгублено стоiть, не знаючи, що вiдповiси, бере мішок і виходить). І важкі ж ці кляті мішки.
  назустріч йому виходять Оксана, Марiчка та Петро.
  О к с а н а (побачивши Вакулу). А, Вакуло, ти тут! Здоров! Ну, багато наколядував? Е, який маленький мiшок? А шубку, яку носить Юля Тимошенко дiстав? Дiстань шубку — вийду за тебе замiж. (Смiється.)
  В а к у л а. Прощавай, Оксано! Шукай собi якого хочеш жениха, мороч кого хочеш, а мене не побачиш бiльше на цьому свiтi. (Iде геть, Оксана залишається розгубленою.) Петро. Куди ти, Вакуло?
  Марічка Здурiв чисто!
  Петро Збожеволiв!
  Розштовхуючи гурт, наперед протискуютъся Ткачиха та Триндичиха.
  Триндичиха. Що таке? Та пустiть, пустiть мене! От постааали! Кроку не ступиш. Що тут сталося?
  Марічка. Вакула нiби збожеволiв. Каже: Не побачите мене на цьому свiтi.
  Тк а ч и х а. Як це? Та розкажiть же толком, шо вiн надумав?
  П е т р о. Смерть вiн собi надумав! Та нiчого, перейдеться, заспокоється... Знаєте, як ото буває.
  виходять iз залу
  Залишаються Ткачиха та Триндичиха.
  Т к а ч и х а. Ой, ой, ой, пропаща душа!.. Треба пiти розказати, як тракторист Вакула... повісився!
  Триндичиха. Ой, ой, ой! Топитися пiшов! А я чого стою? Треба піти розповiсти, як коваль... утопився Ткачиха. Коцюба тобі в печінку. Де ж він втопився, як він повісився! Триндичиха Яке повісився, ти що оглохла ? Втопився Вакула, втопився.

Ткачиха. Я кажу, що повісився.

Триндичиха. А я кажу, що втопився.

Ткачиха. Не сердь мене, бо як ухоплюся в твої патли, то буде тобі «втопився»

Триндичиха. А я як дам тобі по носі, то тобі тоді буде «повісився».

(хватають одна одну)

Ткачиха. Пусти, бо як вирвуся, то уб’ю,

Триндичиха. Це ти пусти, бо як одірвеш мені носа, то я тобі тоді з твоїми патлами тобі й голову відкручу.

Ткачиха. Ой, рятуйте, убивають.

Триндичиха. Ой, рятуйте, грабують.

Ткачиха. Добре, ми один одного варті. По команді «раз», відпускаємо одна одну. «Раз».

(розходяться0

Триндичиха. І чого це ми з тобою воюємо, я ж біжу в одну сторону. А ти в іншу. То яка різниця, що людям говорити, чи «повісився», чи « втопився».

Ткачиха. А й справді. Давай розбігатися, а то хтось нас випередить.

( вибігають, до залу входить Вакула, тягне за собою мішок з Чортом.)
В а к ула (сам до себе). Який же я справдi дурень. Куди це я бiжу? Начебто все пропало .. Чорт (iз мiшка). Вакуло!

В а к ул а (розв’язавши мiшок). Ти хто?

Чо р т. Я — твiй друг, усе для тебе эроблю! Грошей дам, скiльки хочеш. Оксана буде сьогоднi наша.
Вакула. Згода. За таку цiну готовий бути твоїм. У вас, я чув, розписуться під угодою кров’ю; стривай же, я дiстану з кишенi цвях. (Нахиляється i раптом хапає чорта за хвiст) Вакула. А ну , чортяко, йди сюди ! Я тебе для надійності перхрещу.
Ч о р т (перелякано). Змилуйся, Вакуло! Усе, чого хочеш, усе для тебе зроблю, не клади тiльки на мене страшного хреста!
Вакула. Постривай же, знатимеш ти в мене,як пiдбивати на грiх добрих людей та чесних християн! Чорт. Змилуйся!

Вакула. Тепер я знаю, що робити: ану вези мене до Києва у Верховну Раду, просто до Юлі Тимошенко. Та й допоможеш в неї шубку для моєї Оксани випросити.

Чорт. Та страшно з нею зустрічатись, вона « антикризової коаліції» не боїться на чолі з примєр – міністром , а тут якогось чорта злякається, не вийде нічого.

Вакула. Вийде, вийде. Вона ж обіцяє лицем до народу повернутись, то побачимо, чого варті її обіцянки.

(Вилітають Виноситься табличка : Київ. Верховна Рада)

Юля. От і Різдво наближається : чудесне свято. Сьогодні і я деякі чудеса здійснила : депутати Верховної Ради відмовились від своєї зарплати в 17 тис., тепер їм так як у усім прожитковий мінімум будуть платити, правда згідно бюджету затвердили новий прожитковий мінімум – 5 тис. гривень. То чого за такий бюджет не проголосувати ? Де кошти на це візьмуть? Та пообіцяли наші мільйонери всі свої мільйони в державну скарбницю здати, І повірте - тих грошей і на зарплату вистачить, і на пенсії, і на освіту, і на охорону здоров’я , і не тільки на це…. Бувають чудеса на світі. (з’являється Вакула і Чорт) . Ой, а це хто? Одних нечистих ледве спекались у Верховні раді, а тут ще один з’явився.

Вакула. (падає на коліна) Не вели казнить, Юліє, а вели милувать. Я - Вакула. Тракторист із Шендерівки.

Юля. А чула, чула, гарне село, славне своїми людьми. А до Києва чого в канун Різдвяної ночі прибув. Та ще й таким дивним транспортом ?

Вакула. Приніс мене до столиці Чорт, бо автобуси в нас не ходять, та й дороги такі на селах, що козаки кращими в Крим по сіль їздили.

Юлі. Так, запишемо і виправимо цю помилку, Прокладемо по селах автобани, «мерседеси» депутатські, як безкоштовне таксі по селах пустимо, насадимо сади квітучі, буде як у раю.

Чорт. А чого ж це ти сама?

Юля. Та всі депутати подалися в люди. Ходять по квартирах, вітають усіх з Новим роком, а завтра по селах поїдемо народ зі святом віншувати.

Чорт. Ну ти даєш, таке б і я не зміг зробити, хоч і величаюсь чортом.

Юля. То ж ти, а то я.

Вакула. Оце заживемо ми З Оксаною, а я вішатись хотів. Та.. (зітхає)

Юля. Чого зітхаєш, козаче?

Чорт. Та є у нього причина одна. Не любить його дівчина Оксана.

Вакула. Так. І вийти за мене заміж пообіцяла, коли дістану таку шубку, як на тобі. А де вже мені таких грошей дістати?

Юля. Не сумуй, Вакуло. Та віддам я тобі цю шубку. Та й за новим депутатським етикетом, в такому дорогому одязі не можна нам депутатам ходити. Ми порозкошували, нехай тепер народ розкошує.

Вакула. Спасибі, вік не забуду. І всім розкажу, яка ти добра, Ми всім селом за тебе на президентських виборах будемо голосувати. (Виходять)

Юля. От, село наївне, повірив. Та нехай. Дурень думкою багатіє. А мені такі фанати в наступних президентських перегонах в пригоді стануть, подумаєш шубки позбулась. У мене їх ще десятків три буде.

( табличка «Шендерівка»)

Ткачиха. Утопився. Їй – Богу, утопився! От, щоб я не зійшла з цього місця, коли не втопився!

Триндичиха. Що ж, хіба я брехуха яка ? Хіба я в кого-небудь корову вкрала, чи кому – небудь наврочила, що мені не вірять ?. От, щоб мені води не захотілось пити, коли стара Переперчила не бачила на власні очі, як повісився тракторист !

Ткачиха. Коваль повісився ! Скажи краще, щоб тобі горілки не захотілось напитися ! Треба бути такій божевільній, як ти, щоб повіситись ! Він утопився ! Утопився в ополонці !

До залу заходить Вакула.

Оксана. Ой, живий !

Вакула. ( до Чуба). Добридень, батьку,

Чуб. Чого тобі?

Вакула. Змилуйтеся, батьку ! Не гнівайтесь, не дивіться, що я простий тракторист. Зате

не гулящий, шкідливих звичок не маю.

Чуб. Ну і що з того ?

Вакула. Віддайте за мене , Оксану!

Чуб. Добре, раз до самої Юлії Тимошенко дібрався, то толк з тебе буде! Присилай сватів.

Вакула. ( до Оксани). Поглянь, які я тобі приніс шубку, ту саму, що носить Юля Тимошенко.

Оксана. Ні, ні! Не треба шубки. …. Я й без шубки ( соромиться). Лише ти мені один потрібен..

Вакула бере Оксану за руку, виходять наперед, до них підходять всі учасники свята

Триндичиха. Скільки б не співали, а кінчати час.

Ткачиха. Щирі побажання ми шлемо до вас.

Чорт. Прощавайте, друзі, низький вам уклін !

Чуб. Радості бажаємо, усі як один !

Вакула. Все, що в серці мали, вам подарували!

Оксана. Світлу щиру казку, нашу дружбу й ласку.

Вклоняються.