Батьківські збори

Мета: активізація батьків щодо участі у вихованні та навчанні учнів; демонстрація батькам значення навчальної домашньої роботи; обговорення проблеми підготовки учнями класу домашніх завдань; визначення можливих шляхів уникнення проблем.

Обладнання: учнівські твори з теми «Знання — це життя: так чи ні?», висловлювання видатних людей із зазначеної теми, анкети для батьків, анкети для учнів; виставка учнівських зошитів.

Перебіг зборів

Батьки сідають за столи, вибираючи зображення геометричних фігур: квадрат, трикутник, коло, зиґзаґ чи прямокутник.

1. Налаштування на роботу. Мотивація

Ми почнемо нашу сьогоднішню зустріч із того, що пошлемо один одному добрі думки й добрі почуття. Потрібно мовчки, тільки очима, виразити всім присутнім тут свої побажання.

Ми всі хочемо, щоб наша дитина добре вчилася. Але чи може вона це? Чи не є наші вимоги завищеними? Від чого це залежить? Чи не занадто багато питань одразу? Давайте разом поміркуємо. Адже ми передаємо дитині в генах не тільки колір волосся і форму очей, але й природні задатки, на базі яких розвиваються здібності до якихось видів діяльності, до навчальних предметів зокрема. Виявляється, низькі успіхи в якомусь предметі є не провиною дитини, а її лихом, спадково переданим. То що ж виходить? Цілком можливо, що дитина теж буде одержувати у школі низькі бали, якщо їх одержували батьки. Але тільки задатками її можливості не визначаються. Проблема дитини сягає корінням у дошкільний період. Уже в 3–4-тижневому віці у череві матері можна навчати дитину рахувати й говорити. Багато батьків не знають, що половина прижиттєвого розвитку закінчується до чотирьох років, ще третина — до восьми, і тільки 20 % залишається на все життяВтрачений той час, який ти не використав на навчання»,— говорив Григорій Сковорода. Одна із головних турбот батьків — це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння та навички, необхідні для життя і для майбутнього фаху. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші дні навчання.

ІІ. Засвоєння нових знань

1. Ознайомлення з інформацією

Інтерес до шкільного життя. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного дня, до розповіді дитини про те, що відбувалося у класі, що пояснювали вчителі на уроках, що задали додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом із учителями знайти вихід і допомогти їй. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість одразу ж впадають в око, і, якщо вчасно не звернути уваги на систематичні недоробки під час виконання домашніх завдань, це може призвести до відставання.

Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини у навчанні й вчасно допомогти їй.

Виконання домашніх завдань. Син або дочка мають добре засвоїти, що година відпочинку і розваги приходить тільки тоді, коли підготовлені уроки. Інакше дитина може витрачати час на комп’ютер, телепередачі, музику й т. ін., а уроки залишати на потім. Іноді дитина потребує не тільки контролю, але й допомоги з виконання домашнього завдання. Батьки мають показати практичні прийоми його виконання: розібрати з дитиною умову завдання або вправи, допомогти в роботі над картою, підказати, як вивчити вірш, підбадьорити учня, зміцнити його віру у свої сили, послухати його переказ тексту підручника, допомогти знайти відповіді на запитання. Така робота ніколи не буде зайвою, і в остаточному підсумку дитина опанує навички навчальної праці.

Іноді навчання дається занадто легко. Тоді в дітей з’являється поверхневе ставлення до уроків, вони не докладають до їх виконання багато зусиль. Важливо вчасно помітити такі явища й виробляти у школяра працьовитість.

Не можна допускати, щоб учень виконував завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати його розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але і в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах тощо Умови для занять. Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де може готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні мати своє місце. Крім того, учня не слід звільняти від обов’язків самообслуговування і роботи по дому. Для цього теж має бути час у режимі дня.

Молодші школярі повинні займатися уроками 1,5–2 години, старші —2–3 години на день. Час готування уроків для тих, хто вчиться у першу зміну,— 16–19 годин. Вільний від навчальних занять час — це час для читання, спорту, музики, конструювання, малювання, допомоги родині, суспільно-корисних справ.

Акуратність — це риса особистості, що виражається в любові до порядку, в ретельності, точності та старанності у справах, а також у зовнішній охайності.

Батьки повинні вимагати від дітей дбайливого ставлення до навчальних посібників, устаткування, інструментів. Школярі вже самі можуть чистити одяг і взуття, пришивати ґудзики й вішалки, тримати в порядку свої книжки й навчальне приладдя. Ці правила треба постійно нагадувати дітям, доки у них не виробляться стійкі навички й звички. Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошиті й щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно впорається зі своїми обов’язками, з-під її рук вийдуть добротні речі, з такою людиною приємно оточуючим, від неї віє чистотою та охайністю.

Увага буває мимовільною й довільною. Мимовільна увага привертається до яких-небудь предметів або явищ самих по собі, незалежно від зусиль з нашого боку. Зазвичай це щось яскраве, незвичайне, цікаве.

2. Тестування батьків «Наскільки ти уважний і кмітливий»

Учитель ставить батькам жартівливі запитання на кмітливість. Батьки записують свої варіанти відповідей на аркуші паперу.

Після тестування вчитель оголошує правильні відповіді, а батьки перевіряють свої записи: напроти правильних варіантів ставлять «+», напроти неправильних — «–».

1. Професор лягає спати о двадцятій годині. Маленьку стрілку будильника він ставить на дев’яту годину. Скільки спав професор? (Одну годину.)

2. Чи є у календарі Марокко 24 серпня? (Є.)

3. У вівчаря було 10 овець. Усі, крім дев’яти, померли. Скільки залишилось? (Дев’ять.)

4. Ви — пілот літака від Парижа до Москви з посадкою в Берліні. Скільки років пілотові? (Стільки, скільки мені зараз.)

5. Кожен місяць закінчується 30 або 31 числа. У якому місяці є число 28? (У кожному.) 6. Ви заходите до незнайомої кімнати, де є дві лампи — газова і гасова. Що ви засвітите спочатку? (Сірник.)

7. Один потяг їде з Києва, другий — з Одеси назустріч йому. У першого потяга швидкість втричі більша, ніж у другого. Який із потягів буде далі від Києва, коли вони зустрінуться? (Обидва будуть від Києва на однаковій відстані.)

8. Батько і син потрапили в автокатастрофу. Батько помер, син — у лікарні. До палати заходить хірург і каже: «Це мій син». Чи може таке бути? (Так, хірург — мати хлопця.)

9. Палицю треба розпиляти на 12 частин. Скільки буде розпилів? (Одинадцять.)

10. На руках десять пальців. Скільки пальців на десяти руках? (П’ятдесят.)

11. Лікар призначає хворому три уколи через кожні півгодини. Протягом якого терміну буде зроблено всі уколи? (Протягом години.)

Батьки рахують кількість «–» у своїх записах і визначають результат:

0–2 мінуси — дуже кмітливий і уважний;

3–4 мінуси — вміє логічно мислити, проте йому не завжди вистачає уваги;

5–6 мінусів — уважний, але логічні завдання викликають у нього труднощі;

7–11 мінусів — дуже неуважний. Не вміє зосереджуватись, йому важко побудувати ланцюжок логічних міркувань.

3. Вчитися на повну силу

Відповідно до слів видатного українського письменника і вченого І. Я. Франка, наші діти зараз у тій «чвертині життя», коли їм час здобувати знання у наполегливій напруженій праці. І це їхній обов’язок, без виконання якого повною мірою вони не стануть такими повноцінними людьми, якими могли б і мали б стати. Лінуючись учитися, вони не розвинуть у собі всіх можливостей, закладених творцем людини.

«Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання — це небезпечні близнюки, матір’ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності»,— пише Василь Сухомлинський.

Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків та можливостей? Деякі батьки припускаються помилки, потураючи дітям ще й у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, сину, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов’язково захоплюватися історією чи літературою.

• знань не можна ставитися так прагматично: стануть вони у нагоді чи ні у майбутній роботі. Знання потрібні ще й для багатого, всебічного, щасливого духовного життя, не пов’язаного безпосередньо з працею. Не бійтесь того, що вашим дітям важко навчатися. Адже небезпечніше, коли їм занадто легко. 4. Оголошення підсумків тестування «Урок очима учнів»

Анкета

1. Чи подобається вам школа, у якій ви навчаєтеся? Зазначте причину.

2. На які уроки вам іти не хочеться? Зазначте детально причину.

3. На які уроки ви йдете із задоволенням?

4. Чи любите ви читати? Яку останню книжку прочитали (поза шкільною програмою)?

5. Що подобається на уроці найбільше?

6. Чи подобається вам відповідати біля дошки або з місця на запитання вчителя?

7. Чи часто вас запитують?

8. Якби сьогодні дозволили вільне відвідування уроків, для чого б ви використали час, що звільняється?

9. Чи добре ви поводитеся на уроках? Оцініть себе за дванадцятибальною системою.

5. Навчання — важливий спосіб тренування й розвитку уваги у дітей

Кожен батько бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, розумною, щоб вона вибрала правильний шлях у житті, зуміла самореалізуватися, створити щасливу родину й гідно виховувати дітей. Про це думають усі батьки. Незалежно від того, в якій країні вони живуть, якою мовою говорять, які економічний і політичний лад, кожен батько для своєї дитини бажає кращої долі. Ну а ми з вами знаємо, що діти завжди йдуть далі своїх батьків.

Молодшим дітям і підліткам властиві нестійкість інтересів, імпульсивність вчинків, схильність відволікатися і відходити від важливих справ. Лише в юнацькому віці, коли визначаються інтереси і прагнення, накопичується досвід зосередженої роботи, увага досягає високого рівня. Важливе завдання батьків — учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях дітей і батьків: прогулянках на природі, догляді за тваринами і рослинами, під час обговорення книжок і телепередач. Батьки повинні в усіх цих справах спонукати дитину відповідати на питання: що? де? коли? скільки? що запам’яталося в передачі, кіно, книзі?

У школі дитина потрапляє в колектив, і тут вона повинна дотримуватися правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це теж служить вихованню волі, умінню жити серед людей.

Самообслуговування і праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, долати різні труднощі — і на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокуси, поводитися не так, як хочеться, а так, як необхідно. Пам’ять — це унікальна здатність людського мозку накопичувати величезну кількість вражень, відомостей, знань. Усе випадкове і непотрібне забувається, інакше б пам’ять була дуже перевантажена. Але й важливі відомості можуть забуватися, якщо не тренувати пам’ять. Пам’ять не дана людині від народження, вона разом із нею зростає й розвивається. Розвивати пам’ять дитини — дуже важливе завдання батьків. Іноді батьки дивуються, чому їхня дитина, ставши школярем, погано запам’ятовує й швидко забуває. А справа тут у тому, що з раннього віку дитина не тренує свою пам’ять. Ще до школи треба готувати дітей розширювати їхній кругозір: переказувати казки й дитячі книжки, учити вірші й пісеньки, запам’ятовувати правила гри, прийоми виконання тієї чи іншої роботи, тобто розвивати в них пам’ять.

6. Гра на увагу (практикум