Година спілкування Тема. У чому сенс твого життя?

Мета: спонукати учнів замислитися над запитанням

«Для чого людина живе?»; формувати у них ак-

тивну життєву позицію; виховувати в учнів ба-

жання знайти у житті своє місце, бути корисними

суспільству.

Обладнання: картки з афоризмами на тему «У чому сенс життя?».

Коментар: до проведення заходу учитель залучає учнів-чит-

ців (три особи).

Хід заняття

Слово вчителя.

Один східний володар захотів пізнати всю історію людс-

тва. Мудрець приніс йому п’ятсот книг з історії. Зайня-

тий державними справами, цар відіслав його, наказавши

викласти все це в більш стислій формі. Через двадцять

років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер

всього п’ятдесят томів, але цар був уже занадто старий, щоб

прочитати стільки товстих книг і знову відіслав мудреця.

Пройшло ще двадцять років, і сивий мудрець приніс воло-

дарю один-єдиний том, який вміщав усю премудрість світу,

яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертному

одрі й у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть

цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства одним

рядком: «Людина народжується, страждає і помирає».

Для чого людина приходить у цей світ? Який смисл цього?

Відповідь на це питання шукали люди у всі віки, у всі часи.

Творче завдання «Однодумці чи опоненти?»

Учитель розділяє учнів на дванадцять груп. Кожна гру-

па отримує картку, на якій написано афоризм.

Завдання групам:

1) пояснити думку мудреця;

2) висловити згоду з нею, або ж заперечити.

Афоризми:

Для чого світу ти?

Ніщо ти перед ним.

Існуєш ти чи ні — примара все і дим.

Безодні з двох боків буття твого зіяють.

А поміж ними — ти, ніщо у світі цім.

(Омар Хайям.)

«Життя — це позика, а не подарунок.» (Боденштедт.)

«Драбина життя повна колючок і найбільш боляче вони

впиваються, коли ви сповзаєте по ній вниз». (Браунелл.)

Навчання в школі життя примусове, уникнути його не

може жодна людина. (Вудберрі.)

«В кожному житті має бути трохи дощової погоди.»

(Лонгфелло.)

«Істинне призначення людини — жити, а не існувати.»

(Джек Лондон.)

Ми ляльки слухняні в долонях творця!

Це сказано мною не заради слівця.

Нас по сцені Всевишній за ниточки водить

Й складає у скриню, як до краю життя нас підводить.

(Омар Хайям.)

«Як байка, так і життя ціниться не за довжину, а за

зміст.» (Сенека.)

«Без користі жити — передчасно вмерти». (Гете.)

«...Час припинити чекати на несподівані подарунки від

життя, а самому робити його». (Л. Толстой.)

Красиво жити — це не звук порожній.

Лише отой, який красу примножив

Трудом та боротьбою — той життя красиво прожив,

Воістину, увінчаний красою!

(Бехер.)

«Найдорожче в людини — це життя. Воно дається один

раз, і прожити його потрібно так, щоб не було нестерпно

боляче за безцільно прожиті роки, щоб не палила ганьба за

підленьке і дріб’язкове минуле.» (М. Островський.)

Слово вчителя.

Ось ще кілька думок про сенс життя.

Ромен Роллан: «Бажаючи розповісти історію чийогось

життя, ми описуємо його події, — і гадаємо, що це і є жит-

тя. Але це лише його оболонка. Життя — це те, що відбу-

вається всередині нас».

Павло Загребельний: «Страшенне напруження душі —

може, то і є життя? І в шахтаря, який щодня, мов міфічний

Атлант, тримає на своїх плечах твердь земну і відбирає в неї

могуття з такою обережною рішучістю, щоб ні здвигнулася,

ні зворухнулася; і хлібороб, який від народження до смер-

ті без вихідних і перепочинків боліє серцем за кожну гру-

дочку землі, за кожен дощ і кожен промінь сонця і нікому

не може передати це високе Соління, приречений на нього

своїм народженням і призначенням, і вчений, який найви-

щу радість вбачає у тому, щоб заповідати навіть свій мозок

для безсмертя людства. І художник, що намагається зупи-

нити прекрасну мить і перейти з нею у вічність, і мати, яка

оберігає своїх дітей і тоді, коли вони вже посивіли, і навіть

мертвих. Це напруження не примусове, воно, мов радісна

обітниця, очищає твою душу і дарує внутрішню свободу, до

якої всі ми прагнемо свідомо чи несвідомо».

Людина — частинка природи, а у природи, як відомо,

бувають день і ніч, ясні дні і похмурі, приливи і відпливи,

весна, літо, осінь, зима.

Творче завдання «Пори року людського життя».

Учитель розділяє учнів на чотири групи: «Весна»,

«Літо», «Осінь» і «Зима».

Група «Весна» записує на папері п’ять позитивних

і п’ять негативних асоціацій, пов’язаних із дитинством,

група «Літо» — з юністю, група «Осінь» — із зрілістю, гру-

па «Зима» — зі старістю.

Після виконання завдання учитель і учні обговорюють

усі «пори року» людського життя, дають їм оцінку (визна-

чають найпрекраснішу, найяскравішу, найважливішу для

долі та ін.).

Слово вчителя.

Так як і кожна пора року прекрасна по-своєму, так і кож-

ний етап людського життя — дитинство, юність, зрілість

і навіть старість мають чудові моменти.

Дитинство — безтурботність, юність — окриленість, захоп-

леність, закоханість, зрілість — прихід поміркованості, пора

набуття життєвого досвіду. Найбільш непривабливою для

кожного з нас здається старість. Але ж і вона по-своєму об-

даровує людину мудрістю, розумінням справжніх людських

цінностей: доброти, чесності, щирості, справедливості.

Павлу Загребельному належать слова: «І що таке

старість? Може її й немає зовсім, а є тільки зношеність

душі. В одних душі зношені вже замолоду, а в інших — не-

займані до високих літ».

Виступ учнів-читців.

1 - й у ч е н ь . Євген Євтушенко:

Может, поиски, метанья —

Не причина тосковать?

Может, смысл существованья в том,

Чтоб смысл его искать?

2 - й у ч е н ь . Омар Хайям:

Много лет размышлял я над жизнью земной.

Непонятного нет для меня под луной.

Мне известно, что мне ничего неизвестно! —

Вот последняя правда, открытая мной.

3 - й у ч е н ь . Василь Симоненко:

Скільки б не судилося страждати

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

День, коли мої маленькі губи

Вперше груди мамині знайшли,

День, що мене вперше приголубив

Ласкою проміння із імли.

Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми! —

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!

Заключне слово вчителя.

Отже, друзі, загальний смисл існування всіх людей —

любити життя і робити його кращим