«Дерево красне корінням, а людина – родом»

Тема: «Дерево міцне корінням, а людина - родиною».

Мета: виховувати шанобливе ставлення до старших членів сім'ї; розвивати в учнів бажання допомагати батькам, радувати їх успіхами та увагою; пояснити і закріпити значення слова «родина».

Завдання:

1. Виховувати почуття національної гідності
2. Формування почуття поваги і духовної єдності в сім'ї , родині.
3. Розвивати естетичний і культурний рівень дітей.

Хід уроку

1. Розповідь вчителя з елементами бесіди

Уявімо собі дуб. Великий і кремезний. У нього пишна крона, вузлувате міцне коріння та могутній стовбур. Дерево дуже гарне і повне сили.

Але що станеться з цим велетнем, коли його зрізати під корінь? (відповіді дітей)

- Так, воно зів’яне, а потім засохне.

- А чому так станеться?

- Що дає дереву коріння? (Так, дерево бере сили від землі корінням)

- Без коріння сад не зацвіте, без коріння всохне все живе.

- А тепер уявіть собі, що це не дерево, а наш рід. Що тут є корінням і де б ви на цьому дереві знайшли себе, найменших членів роду?

Діти – молоденькі бруньки, гілочки, листочки.

Гілки – тато й мама.

Стовбур міцний – дідусі й бабусі.

Коріння – це вже наші прадіди, предки, ті, хто жили сто чи двісті років тому.

- А тепер знову уявіть, що якась страшна сила мечем відтяла ваше коріння. Чи довго зеленітимуть листочки?

- Коли у корінні дерева – сік землі, то у корінні кожного родового дерева – пам’ять роду. А берегинею роду є хата, оселя, усе, що в ній є, що духовно збагачує і освячує сім’ю і піснею, і вишиванкою, і добрим словом, і спогадом

2. Родинні скарби і традиції

- Чи є у вашій сім’ї традиції, яких немає в інших родинах? Звичайно, що є.

Зараз ви дізнаєтесь про родинні скарби. Це старі речі, які передаються від матері до доні, від батька до сина..

Ці скарби наші бабусі ховали колись у скрині. А там знаходились:

віночок – символ віри, надії, любові,

рушник – символ долі,

хустка – берегиня вроди,

намисто – символ радості.

- Дівчатка, а чи ви знаєте древній український звичай, пов’язаний з хусткою?

- До весілля дівчата ходили в віночках, а після зав’язували волосся хусткою. А чи носять хустки зараз?

3. «Займи позицію»

(Зачитується викладачем казка В. О. Сухомлинського і дається завдання. Відповідь фіксують учні на дошці і коротенько аргументують її.)

Вчитель. У В. О. Сухомлинського є одна дуже повчальна казка. Зараз ми, слухаючи її, поміркуємо над питанням: «Чи підтримуєте ви рішення хазяїна ниви?».

Казка

У хазяїна-хлібороба — велика родюча нива. Щороку сіяв він на ній пшеницю. Дозріє пшениця, скосить її хлібороб, і прилітає на стерню журавель — колоски збирає. Говорить «дякую» хліборобові за смачні пшеничні колоски. Але ось настав важкий рік. Ціле літо не було дощу Ледь викинувши колосся, засохла пшениця.

Прилітає журавель до ниви, а хлібороб сидить над засохлими стеблами.

— Що ж ти тепер будеш робити, хліборобе? — запитує журавель.

— Буду орати ниву і пшеницю сіяти,— відповів хлібороб.

Журавель не вірить. А людина справді ниву оре, пшеницю сіє.

Пройшла зима, настала весна. Зазеленіла нива. I знову трапилось у хлібороба велике горе. Знову за ціле літо не упала на землю жодна крапля дощу. Ледь викинувши колосся, засохла пшениця. Прилітає журавель до ниви, а хлібороб сидить над сухими стеблами.

— Що ж ти тепер будеш робити, хліборобе? — запитує журавель, як і минулого року.

— Буду орати ниву і пшеницю сіяти,— відповідав хлібороб.

— Навіщо ти сили задарма витрачаєш і зерно губиш? — говорить журавель.

— Спечіть із пшениці хліб і їжте, бо помрете з голоду. I їдьте зі мною за море; там і земля родюча, і посухи немає.

— Не підемо ми нікуди,— сказав хлібороб.

— Не підемо ми нікуди,— сказали діти.

— Не підемо ми нікуди,— сказала мати.

— Чому не підете? Адже у вас уже два роки посуха.

— Адже за морем — чужина,— сказав хлібороб.

— За морем чужина,— сказала мати.

— Не хочемо на чужину! — плачучи сказали діти.

(Учні висловлюють свої версії, а на дошці пишуть «так» чи «ні».)

Слово вчителя.

Мати, батько, рідна батьківська хата... У ній вас навчи­ли змалку поважати старших, бути чесними, працьовити­ми. Звідси вирушите ви у широкий світ разом із маминою піснею, щирим батьківським напуттям, дідусевими казка­ми, бабусиними вишиванками, теплом і незрадливістю рід­ного слова.

Зараз кожний із вас живе у своїй родині, серед близь­ких і дорогих людей. Родина — це маленька батьківщина, в якій ви живете і яку повинні ніжно любити і поважати, шанувати своїх батьків, наслідувати їх у всьому.

Творче завдання «Для моїх рідних».

Учитель просить учнів написати у стовпчик на аркуші паперу імена усіх членів їхніх родин. Навпроти кожного імені учні мають написати принаймні чотири речі, які лю­бить той чи інший член родини. Потім на другому аркуші учні знову записують імена своїх близьких і пишуть, що можуть зробити для кожного із них, щоб порадувати.

У такий спосіб утвориться своєрідний «план любові» для родини кожного учня. Учитель пропонує учням, не зволіка­ючи, приступити до виконання свого плану. Під час роботи над цим завданням учні мають позначати у плані виконані пункти. (Через деякий час учитель обговорить з учнями, що змінилося у їхніх родинах, відколи вони стали викону­вати «план любові».)

4. Робота з прислів’ями

• Батьків хліб не навчить, як треба жити
• Людям, як болото, а матері як золото.
• Материн гнів, як весняний сніг, рясно випаде та скоро розтане
• У добрих батьків і добрі діти
• У дитини заболить пальчик, а матері - серце
• Хто матір забуває, того й бог карає
• Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять
• Не навчив батько, не навчить і дядько

5. Бесіда.

Які риси характеру притаманні усім на світі мамам?

Якими словами ви зустрічаєте маму і тата, коли вони повертаються додому?

Як мама зустрічає вас після розлуки?

Розкажіть про найдорожчий для вас подарунок, який ви отримали від мами чи тата.

Розкажіть, як батьки піклуються про вас, коли ви хворієте.

Як ви піклуєтесь про батьків, бабусь і дідусів?

6. Ситуація

Ніна прийшла із школи. Пообідала. Перевдягнулась. Пригадала, що мама просила вимити підлогу і начистити картоплі. Часу було ще достатньо, щоб виконати роботу до приходу матері. Саме в цей момент прийшла подруга Катруся. Пішли погратись. І… загрались. Ніна повернулась смерком, коли мама була дома.

Як ви думаєте, виникне конфлікт між мамою і дочкою?

- Чи буде у матері довіра до донечки?

- Ваші дії в такій ситуації, щоб уникнути конфлікту.

6. Творче завдання «Турбота про рідних».

Учитель просить учнів скласти два списки обов'язків: перший — «Обов'язки батьків», другий — «Мої обов'язки». Кожний список має складатися з п'яти пунктів. Потім учи­тель запитує учнів, які обов'язки, на їхню думку, викону­вати легко, а які — важко.

Після обговорення учні разом з учителем визначають, що слід робити, щоб звичайне виконання обов'язків пере­творилося на щире піклування про рідних.

Заключне слово вчителя.

Батько і мати дали вам життя і живуть для вас, їхнє щастя у вашій посмішці, ваших успіхах, вашому здоров'ї. Тож цінуйте і любіть своїх тат і матусю, не завдавайте їм болю, образи, прикрощів. Умійте поважати працю батьків, адже вони працюють заради вашого добробуту.

Три нещастя можуть спіткати людину: старість, смерть і лихі діти — говорить українська народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна зберегти оселю. І це залежить не лише від ваших батьків, але й від вас самих.

Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість батька і матері була отруєна вашими поганими вчинками. Пам'ятайте, що ранню старість і хвороби бать­кам приносять не тільки тяжка праця, втома, але й хви­лювання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків, бережіть їх.