Тема. Утворення Афінської держави. Мета. Розглянути особливості державного устрою Афін; удосконалити навички роботи зі схемами, таблицями та навички оволодівання новим матеріалом в інтерактивній формі; поглибити розуміння сутності поняття «держава». Хід уроку:
Історична розминка: "поліс", "олігархія", "геронт", "герусія", "ілот", "спартіат", "періек", "криптії", "агела", "ефори", "спартанська фаланга". «тиран» Репродуктивна бесіда: . — Коли і як утворилася держава Спарта? — Яку іншу назву має спартанська держава? — На які верстви поділялося суспільство у Спарті? ----Опишіть державний устрій Спарти. Які його особливості? — Охарактеризувати закони Лікурга . — Як спартанці виховували підростаюче покоління? — В чому секрет могутності Спарти?
- Про яке місто на минулому уроці ми говорили, що воно є другою ногою Грецької держави
Стародавні Афіни були потужним містом-полісом, важливим просвітницьким центром. Тут народились Сократ, Перикл, Софокл; Платон започаткував «академію». Це прекрасні архітектурні споруди. Це освічені, вільні люди. Афіни — колиска Західної цивілізації, батьківщина світової демократії.
У Середній Греції розташована область Аттика, в якій і виникла Афінська держава. У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта частина області була гористою, де її мешканці розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду і оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали у сусідів. Бідні для землеробства земля Аттики була багатою глиною, мармуром, залізом, сріблом, що сприяло розвитку всіляких ремесел. Головним містом Аттики було місто Афіни, одне з найстаріших міст Європи. Початок місту поклало поселення, що виникло на пагорбі посеред рівнини, який був далеко від берега. Круті схили пагорбу були природнім захистом для мешканців поселення від ворогів, піратів. Місце було обрано вдало. Дорійці не зуміли опанувати афінським поселенням. У 594 році до н.е. відбулось остаточне об’єднання Атики навколо Афін. В міфах розповідається, що коли було збудовано місто, але ще не мало своєї назви, про право бути його покровителем вели суперечку бог Посейдон і богиня Афіна. Боги вирішили присудити перемогу тому, чий подарунок для міста буде найбільш цінним. Посейдон вдарив тризубом по скелі і з`явилося джерело води, але вода в ньому виявилась солоною, бо Посейдом був покровителем морів. Тоді Афіна встромила свого списа в землю, з якого виросло оливкове дерево. Всі визнали подарунок Афіни більш цінним і місто було названо на її честь. Афіняни прославляли свою покровительку, будуючи на її честь храми і статуї. Побудовані згодом стіни перетворили поселення на справжню фортецю – акрополь Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі і афіняни почали будувати свої помешкання у його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа – агора, яка була адміністративним центром і де велась жвава торгівля. (слайди про Агору)
Гончар: Продаю черепицю для дахів і різноманітні посудини - амфори з двома ручками для вина і масла, величезні глиняні бочки для зерна, глеки для води, чаші для вина. Продавець маслинової олії: Зате на ринку багато олії - прозорої, золотистої. Вона видавлена з плодів оливкового дерева. Продавець вина: Великий ряд зайнятий виноторговцями. У нас найкраще вино у всій Греції! Спробуйте - і ви обов'язково купите його .
До Агори прилягав великий міський район - Керамік (Керамік - район, де жили гончарі; від давньогрецького «керамос» - глина, звідси «кераміка» - виріб з обпаленої глини) ». В Кераміці були розташовані десятки гончарних майстерень, де робили з глини всілякі вироби. Цей район був не таким розкішним як попередні. Більшість вулиць були вузькими, кривими і запорошеними. Вони звивалися між глухими стінами будинків з замкненими хвіртками.
Вільне населення Афін, як і решту грецьких полісів складалося з селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами (кращі, благородні). Завдяки своєму походженню вони тримали в своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів). Всі незнатні громадяни незалежно від того бідні вони чи багаті називалися демосом тобто народом. Демос був невдоволений всевладдям аристократів і прагнув теж приймати участь управліннях державою. Окрім громадян, у місті мешкало багато метеків - переселенців з інших міст, позбавлених громадянських прав. Вони не володіли землею, будинками, не брали участі у народних зборах. Вони були в основному міняйлами і на цьому добре заробляли.
поліс — місто-держава в давніх греків, складався з міста і земель навколо нього; Акрополь — укріплена частина грецьких міст; Агора — ринкова площа, місце народних зборів у грецьких містах; метеки — городяни, які не мали повних громадянських прав (переселенці з інших країв, відпущені на волю раби); аристократія — найбільш привілейована верства населення;
- поклали край кровній помсті. - за кожен злочин призначалось жорстоке покарання. Знать намагалась всі суперечки вирішувати на свою користь, навіть бувало порушуючи сталі звичаї. Такий стан обурював народ, який вимагав записати давні звичаї, щоб судді вирішували справи не так, як їм заманеться, а у відповідності з законом. У 621 р. до н.е. архонт Драконт нарешті склав писані закони, але включив до них не лише норми стародавніх звичаїв, а і додав багато своїх. Головною заслугою Драконта було те, що йому вдалося покласти край кровній помсті. Тобто всі справи про вбивства вирішувалися в суді, а не родичами загиблого, які мстилися кривдникам. Багато з тих законів можуть здатися дивними для сучасних людей. Так, наприклад, тварини або якийсь предмет можна було судити так само як і людину. Якщо собака покусала або бик залигав людину вони підлягали вигнанню за межі Аттики, так само як черепицю, що випадково впала на голову і забила людину. Про закони Драконта говорили, що вони «писані кров’ю», тому що за навіть найменшу крадіжку овочів, фруктів передбачалося смертна кара. Коли Драконта спитали, чому такі строгі закони, він відповів, що «не більшого не меншого покарання він придумати не зміг». По теперішній час занадто суворі покарання, заходи називають драконтівськими. Тим не менш греки вважали, що краще погані закони, яких дотримуються, аніж добрі, які не виконуються.
- Чим були невдоволені селяни, ремісники, купці? - До яких наслідків могли привести наступні ситуації? (незадоволеність владою аристократів, озброєння, боротьба) 1) Селяни Аттики часто голодували, у багатьох не вистачало навіть насіння для нового посіву. Хочеш не хочеш, а доводиться йти до знатного і багатого сусідові. 2)Уявіть собі поденника, який за їжу та одяг працює в господарстві аристократа. Синочок цього поденника з дитинства любив малювати. Батько віддав його в учні до гончарю-власнику майстерні в Кераміці, Хлопчик навчився розписувати глиняні вази, зображаючи на них Геракла, що розриває пащу лева, бій Ахілла з Гектором і інші сцени з міфів. Ставши досвідченим рисувальником, юнак накопичив грошей, відкрив свою майстерню, купив двох рабів для чорної роботи. Він став знаменитим художником, розбагатів, але як і раніше належав до демосу. Чому?
Жорстокі закони, хоч і впорядкували дещо життя в Афінах, але не вирішували проблеми. Боротьба між демосом і аристократією тривала. Аристократи, користуючись своїм становищем всілякими способами забирали землю у селян, а їх за борги перетворювали на рабів. Становище було погрозливим і могло вибухнути народним повстанням. Було прийнято рішення: обрати правителя, котрий примирить демос з аристократією. У 594 р. до н.е. першим архонтом було обрано Солона, людину знатного походження, але, який користувався повагою і довірою у демосу за його чесність і порядність. У молоді роки він був купцем, побував у багатьох країнах, писав вірші і був досить веселою людиною. Солон провів реформи для демосу та в управлінні державою. Що означає слово «реформи»? Реформа— поступове перетворення, поліпшення будь-чого.
Потроху аристократія прибрала владу до своїх рук. Основним політичним органом аристократії був ареопаг. який складався з представників родової знаті. Щорічно афінський народ обирав архонтів, які стояли на чолі держави. Родова аристократія загарбала кращу землю. Але основні державні питання вирішувалися на народних зборах — еклесіях. Незадоволення засиллям евпатридів загрожувало спалахом обурення демосу та кровопролиттям. Необхідно було ухвалити закони, які б задовольнили водночас демос та евпатридів.
Низький рівень: Знайти в підручнику речення, яким був перший закон Солона Знайти в підручнику речення, де написано, на скільки груп було поділене населення Греції. Достатній рівень: Знайти пояснення слів: п'ятсотвимірники, вершники, зевгіти, гопліти, фети. Високий рівень: Зробити висновки про значення реформ Солона. Учитель: Здійснивши вище перераховані заходи Солон взяв обіцянку з афінян впродовж 10 років дотримуватися його законів, а сам відправився у подорож і оселився на острові Кіпр. Реформи Солона прославили його як засновника афінської демократії, тобто народовладдя. Сам він дуже пишався тим, що примирив аристократію з демосом.
Минуло тридцять років від початку правління Солона, сам він був уже старцем, як в Афінах знову почалися смути. Знать не хотіла ділитися владою з незнатними, селяни виступали за розподіл панських земель. Заможний землевласник, родич Солона Пісістрат став виступати на захист селян та бідних громадян. Він хотів за допомогою народу стати на чолі Афінської держави. Йому це вдалося. З 560 р до н.е. В Афінах встановилася тиранія Пісістрата. Пісістрат виступав проти багатих аристократів, деякі з них були змушені залишити країну. Їхні землі було розділено між селянами. Він сприяв ремеслам й торгівлі, запровадив свято на честь бога Діонісія і театральні вистави. Після смерті Пісістрата його син Гіппій став правити жорстоко, як і більшість тиранів. Тирани перестали бути народними захисниками, тому з міст-держав їх вигнали. Значення тиранії полягало в тому, що в полісах родова знать була позбавлена своїх привілеїв.
Для того щоб уникнути встановлення тиранії в Афінській державі, Клісфен (509 рік до н.е) запропонував закон про остракізм – вигнання, заслання. Щорічно громадяни збиралися для того, щоб визначити, чи немає серед них людей, які становлять собою загрозу для всіх. Усім роздавалися черепки (остракі), і кожен міг написати ім'я тієї людини, яка здавалася небезпечною. Якщо на одному і тому ж імені сходилося багато людей, то цю людину виганяли з міста на 10 років. Вигнання шляхом остракізму вважалося почесним, майно не конфісковувалося, родину не виселяли. Через 10 років вигнанець міг повернутися і користуватися правами громадянина. Клісфен провів реформу виборчого права: тепер усі громадяни мали рівні політичні права незалежно від свого майнового стану. Клісфен запропонував проводити виборчі збори не за родами, а за місцем проживання. Тим самим ліквідував залишки родових – племінних відносин і поділив Аттику не за родовими ознаками, а за територіальними. Разом стали збиратися сусіди одного селища чи частини міста. Тепер родова знать не мала змоги впливати на залежних від неї людей. Усі вважалися рівними в державі. Найголовніші питання вирішувалися на загальних зборах громадян, на яких кожен мав право висловити свою думку. Виборчі посадові особи повинні були звітувати перед народом. Реформи Клісфена остаточно затвердили демократичний устрій в Афінах.
(вчитель називає поняття, а учні піднімають табличку із правильною відповіддю) Коди відповідей Агора Аристократія Остракізм Демократія Метеки Акрополь Поліс
6) Іноземці, які постійно жили в Афінах, називалися ....
Время шлемов золочёных,
Повторити вивчений матеріал - підготуватись до підсумкового уроку.
| |
|
| |
| Переглядів: 2205 | |
| Всього коментарів: 0 | |