Труднощі на шляху ста­новлення демократії. А. Гітлер. Встановлення нацистської диктатури.

Мета: показати процес становлення нацистської диктату охарактеризувати нацистський режим; розвивати навички логічного мислення, зв’язного мовлення , уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах, виховати в учнів почуття толерантності, стійких демократичних переконань.

Обладнання: мультимедійна презентація, відео сюжети, учнівські сторінки.

ДОДАТОК Учнівська сторінка

Хід уроку:

1. Організація навчальної діяльності.
2. Перевірка домашнього завдання.

Історична розминка

Листопадова революція

Рада народних уповноважених –

Веймарська республіка

3 листопада 1918р. —

9 листопада 1918 р. —

1919—1933 рр. —

1919 р., серпень -

Перевір себе

1. Пригадайте визначення терміна «рево­люція». Чи були події 1918-1919 рр. у Німеччині революцією? Аргументуйте свою позицію.
2. Охарактеризувати причини, привід, хід листопадової революції.
3. Чим, на Вашу думку, був виступ «спартаківців»: заколотом чи револю­цією?
4. Наскільки демократичною була Ваймарська конституція? Які Ви вбачаєте потенційні загрози длямолодої ні­мецької демократії, закладені у Ваймарській конституції?

3. Етап орієнтації

Для допитливих і уважних

3. • Яку роль в історії Німеччини відіграла Веймарська республі­ка?
   • Чому вона виявилась нежиттєздатною?
4. Етап визначення мети.

Оголошення теми, завдань уроку

Проблемне питання Як Гітлер спромігся перетворити демократичну державу на тоталітарну і стати диктатором ?

5. Етап проектування.

(Учитель повідомляє про виконання завдань, за допомогою яких буде опрацьовано тему уроку)

6. Етап організації і виконання плану роботи
   • Робота в групах «Труднощі на шляху становлення демократії» (Учнівська сторінка)

Помічник для 1 групи

Ситуація в країні загострювалася через сепаратизм у німецьких землях, відтак була загроза того, що Німеччину може спіткати доля Австро-Угорщини. У столиці Баварії Мюнхені незалежні соціалісти на чолі з К. Ейснером підняли повстання робітників та солдатів і проголосили 7 квітня 1919 р. Баварську радянську республіку, яка проіснувала до 1 травня 1919р. Проте вже в лютому 1919 р. партія програла вибори, а самого К. Ейснера було вбито на вулиці, коли він прямував до баварського парламенту складати повноваження. У Баварії розпочалося протистояння комуністів і соціалістів, яке після того, як соціалісти викликали «Вільні корпуси», сформовані з монархістів, відставних офіцерів та пересічних погромників, закінчилося вбивствами комуністів і безневинними жертвами серед населення. Ця обставина відвернула багатьох німців від Ваймарської республіки, зробила ліві партії непри­миренними ворогами, заплямувала нову німецьку демократію.

Помічник для 2 групи

У перші роки існування республіки (1918-1922) була здійснена велика кількість політичних вбивств: 354 правими кругами і 17 - лівими. Найгучнішими з них були вбивство Вальтера Ратенау, міністра закордонних справ республіки 22 червня 1922 р. У квітні 1922 року Ратенау підписав міжнародний договір в Рапалло з РРФСР. Цей договір забезпечував Німеччині великі переваги: по-перше, він руйнував дипломатичну ізоляцію Німеччини, по-друге, Німеччина діставала можливість обходити обмеження, накладені на неї Версальським договором. Але не дивлячись на явно патріотичний зміст договору, на Ратенау почалися численні нападки: його звинуватили в тому, що він, мовляв, типовий єврей, що піднісся завдяки поразці Німеччини і тепер продав Батьківщину "більшовицькому дияволу". Деякі стверджували, що він і є один з "сіонськіх мудреців", що здійснює зв'язок між Німеччиною і Радянською Росією як частина проекту "всесвітньої єврейської змови". Тут необхідно нагадати, що німецька громадськість була вихована на ідеї єврейсько-більшовицької змови в Росії, який привів до встановлення Радянської влади.

Помічник для 3 групи

У березні 1920 р. праві спільно з командувачем «Вільних корпусів» Вольфґангом Каппом (звідси - «каппівський заколот») здійснили переворот. Генерал Лютвіц увів до Берліна війська і призначив В. Каппа канцлером. Головнокомандувач райхсверу генерал Ганс фон Сект відмовився захищати уряд Ф. Еберта і президент змушений був тікати на південь країни. Але армія, профспілки, державні службовці й банкіри виступили проти перевороту, змусивши В. Каппа «подати у відставку» і вивести війська зі столиці. Не останню роль у зриві заколоту відіграло армійське командування, яке віддавало звіт у тому, що Англія й Франція вдадуться до інтервенції для захисту демократії в Німеччині. Заколот назвали «безглуздою авантюрою», В. Каппа заарештували, хоч зрадників республіки так і не покарали.

• Розповідь вчителя «Утворення НСДАП»

Після Листопадової революції 1918 р. в Німеччині вини­кло безліч "добровольчих" формувань і таємних військових гуртків. Вони складалися головно з офіцерів та унтер-офі­церів колишньої кайзерівської армії, що прагнули скинути "листопадових злочинців" і відновити велич держави.

Однією з таких організацій стала Німецька робітнича партія (ДАП), утворена в січні 1919 р. в Мюнхені, її організатор А. Дрекслер, націоналістичне налаштований слюсар залізничного депо, того ж року запросив до лав партії Адольфа Гітлера, відомого гострими промовами з критикою Версальського договору. Дуже швидко Гітлер став лідером партії, яка 1920 р, отри­мала назву Націонал-соціалістично робітничої партії Німеччині (НСДАП). Емблемою партії було обрано свастику — хреста з загнутими під прямим кутом кінцями. Цей знак ві­домий ще з глибокої давнини і сим­волізує неперервний рух сонця. Гітлер обрав ембле­мою партії чорну свастику, вписа­ну в біле коло на червоному тлі. Для нього червоний колір символі­зував соціальні ідеали партії, білий - націоналістичні, а свастика вказувала на перемогу німець­кого духу. Для партійного вітання теж обрали старовинний сим­волічний жест — підняття вгору витягнутої руки. Це ство­рило своєрідний імідж партії; вона швидко стала числен­ною, а Гітлер — популярним оратором. Нацисти одягали сорочки коричневого кольору, тому їх було названо – чорносорочечниками. "В 1920 р. Гітлер виступив із програмою із "25 пунктів":

• Об'єднання усіх німців у кордонах Великої Німеччини. Відмова від умов Версальського договору та підтвердження права Німеччини самостійно будувати відносини з іншими націями. Надання громадянства за расовими ознаками; євреї не можуть бути громадянами Німеччини. В'їзд у країну не німців повинен бути припинений. Засобами масової інформації можуть володіти тільки німці. Воля віросповідання, за виключенням релігій, небезпечних для німецької раси; партія на зв'язує себе яким-небудь виключним віровченням, але веде боротьбу з єврейським матеріалізмом. Сильна центральна влада, яка здатна ефективно здійснювати законодавство.

У 1921 році складаються організаційні основи фашистської партії, що заснована на так названому фюрер-принципі, необмеженій владі вождя (фюрера). Головною метою створення партії стає поширення фашистської ідеології, підготовка спеціального терористичного апарату для придушення демократичних, антифашистських сил і, в кінцевому рахунку, для захоплення влади. У 1923 році фашисти застосовують пряму спробу захоплення влади ("пивний путч").

• • Перегдяд відео сюжету «Пивний путч»

<

"Пивний путч" відбувся 8-9 листопада 1923 року в Мюнхені, який очолив лідер нацистів А. Гітлер за підтримки впливових осіб з армії, зокрема генерала Людендорфа. Це пов’язано з тим, що генеральний комісар Баварії фон Кар повинен був виступити з промовою на мітингу почесних громадян м. Мюнхена в пивному барі. Гітлер разом із штурмовиками з СА (напіввійськове формування) увірвався до зали, розмахуючи револьвером, вистрілив у повітря, а потім проголосив «програму» створення «національного уряду». «Пивний путч» було придушено. Поліція й армія швидко взяли ситуацію під контроль. Лідери заколоту були заарештовані й ув'язнені. Гітлеру присудили 5 років ув’язнення , але він відсидів тільки 9 місяців. Путч провалився, але певних політичних результатів він все ж таки досяг. Мало кому відомий гітлерівський рух став відомий не тільки Німеччині, але і усьому світові. Крім цього Гітлер засвоїв важливий урок, щоб отримати серйозну перемогу, необхідно залучити на свою сторону широкі прошарки населення та заручитися підтримкою як можна більшої кількості фінансових і промислових магнатів. Тільки таким чином можна було забезпечити собі дорогу до політичного олімпу законними методами.

• Робота з підручником

- Які ще складності в Німеччині сприяли приходу нацистів до влади? Ст..151

• Прихід Гітлера до влади

Після поразки «пивного путчу» нацисти вирішили змінити так­тику. Із цього приводу Гітлер висловився:

• Робота з документом

«...Якщо я знову вдамся до політики, то це буде нова політика. На зміну тому, щоб, завойо­вувати владу за допомогою зброї, ми, на зло депутатам-католикам і марксистам, сунемо ніс у рейхстаг. Щоправда, потрібно буде біль­ше часу, щоб їх переголосувати, ніж на те, щоб їх перестріляти... Але їхня власна конституція приведе нас до успіху. Кожна легальна процедура триває довго.., але рано чи пізно ми завоюємо більшість, а отже, і Німеччину»

• Розповідь вчителя

Масовою базою фашистського руху стали націоналістичні настрої ремісників, селян, ветеранів війни, безробітних. Підтримку наци­стам згодом надали впливові кола великого капіталу Німеччини та традиційної політичної еліти, що була націоналістичне налаштована. Нацисти зуміли залучити на свій бік зневірену в демократії молодь: 1/3 членів НСДАП складали люди віком до ЗО років. У 1928 р., продовжує розповідь учитель, нацисти почали перебу­дову партійної роботи під гаслом боротьби за маси. У роки кризи така зміна дала свої результати. Вже у 1928 році ця тактика дає свої перші плоди, фашисти отримують 12 місць у рейхстазі. Гітлер створює спеціальні органи насильства і терору СА і СС.

• Робота з поняттями

СА (SА) — штурмові загони. Коричневосорочечники — напіввоєнні з'єднання НСДАП. Використовувалися як тили свій вплив, ставши джерелом для поповнення вермахту.

СС (SS) — охоронні загони. Елітні підроз­діли НСДАП, які відзначалися особливою відданістю нацистській ідеології, дисципліною і «расовою» чистотою. СС відповідали за знищення зовнішніх і внутрішніх «ворогів нації» і практично контролювали німецьку поліцію. СС відіграли вирішальну роль у масовому знищенні євреїв.

• Продовження розповіді

Позначилася на поведінці виборців і тактика боротьби, яку вико­ристовували нацисти. Штурмовики (СА) та есесівці (СС) нападали на мітинги політичних суперників, били активістів інших політичних партій, залякували населення цілих районів.

У квітні 1932р. проходили вибори президента республіки. Хоча на них переміг Гінденбург, Гітлер не набагато відстав від нього. То­го ж року відбулися вибори до парламенту, які ще більш зміцнили позиції нацистів. За них проголосували 14 млн виборців (,37 %). Ос­новними суперниками нацистів на виборах були соціал-демократи і комуністи, які в разі об'єднання своїх зусиль могли б перешкодити перемозі нацистів. Після виборів було сформовано уряд на чолі з фон Папеном, який отримав назву «кабінет баронів», через велику кіль­кість титулованих осіб у його складі. Але цей уряд не мав ніякої підтримки ні в парламенті, ні в народі. Він намагався домогтися підтримки з боку нацистів, давши свободу дій штурмовикам (СА), проте це лише зміцнювало позиції нацистів. Зрештою у листопаді 1932 р. відбулись позачергові парламентські вибори, де жодна з партій не набрала більшості. Нацисти навіть втратили частину голосів. За них проголосувало 33 % виборців. За комуністів голосувало 17 % виборців. Гітлер був у розпачі. Подейкують, що він був готовий на­класти на себе руки. Саме в цей момент, коли криза наближалася до кінця, і з'явились ознаки падіння впливу нацистів, вирішальну роль відіграла воєнно-промислова еліта, яка використала свій вплив на президента Гінденбурга, аби той вручив мандат на формування уряду Адольфу Гітлеру. 20 січня 1933 р. А. Гітлер став рейхсканц­лером — керівником уряду. Нацизм почав ставати своєрідною релігією німців.

• Цікава довідка « Зародження нацизму» (учнівські повідомлення)

1 учень. Німецький нацизм не виріс на рівному місті, у нього було своє ідеологічне коріння. Попередниками нацистської ідеології були францу­зький соціолог Жозеф Артюр де Гобіно та англійський аристократ Хьюстон Стюарт Чемберлен. Гобіно створив чотиритомну працю «До­світ про нерівність людських рас», у якій стверджував, що біла раса має переваги над іншими, а її елітою є арійці. До арійців він відносив населення скандинавського півострова, Англії, Ірландії, Голландії, частини Франції та Німеччини. Гобіно вважав німців, що живуть на заході Німеччини, кращими арійцями. Чемберлен сформував расову теорію, яка доводила переваги арійців: «Господь Бог покладається тепер лише на одних німців...». Чемберлен став більш завзятим німе­цьким націоналістом, ніж самі німці. Його зустріч з Гітлером справила на останнього величезний вплив.

2 учень. Важливу роль у становленні ідеології нацизму відіграло невели­ке Товариство Туле, що утворилось у Мюнхені на зразок масонських лож. Своїм завданням воно проголосило вивчення і популяризацію давньогерманської літератури і культури. Також члени товариства пропагували расову перевагу німців і необхідність створення III рей­ху. На гербі Товариства була намальована свастика, а девізом товари­ства було: «Пам'ятай, що ти німець. Тримай свою кров у чистоті!».

3 учень. Також нацисти запозичили фразеологію про «надлюдину», яка стане правити на Землі, й культ сильної особи у філософа Фрідріха Ніцше. Нацисти вважали себе «надлюдьми».

Також важливу роль в ідеології нацистів відігравали геополітичні теорії, серед яких виділяються: «Біологічне вчення про державу» (молода держава, що розвивається, подібна молодому біологічному організму, має право на завоювання свого місця під сонцем), «Вчення про життєвий простір» (від кількості території залежить рівень життя населення, для розвитку Німеччини потрібен життєвий простір, який можна взяти на сході, де густота населення мала), «Вчення про природні кордони» (кожна держава повинна прагнути до природних кордонів, які визначаються великими річками, горами, межами ма­териків)..

• Робота з ОК «Причини встановлення фашистської диктатури» (Учнівські сторінки)

І . Економічна криза:

• промислове виробництво скоротилося на 44%;

• кількість безробітних досягла 4,5 млн чол.;

• реальна заробітна плата знизилася на 25-40%;

• декілька тисяч дрібних підприємств розорилися.

2. Зростали соціальні суперечності під час економічної кри­зи, а тому посилилися прагнення до сильної влади, здатної навести порядок у країні.

3. Неспроможність правлячих кіл Німеччини керувати країною парламентськими методами.

4. Слабкість Веймарської республіки.

5. Відсутність єдності серед партій "Веймарської коаліції".

6. Більшість населення була не задоволена умовами Версальського миру і мала антиреспубліканські настрої.

• Коло думок

Німецький історик Г. Бергшиккер писав: «Фашизм можна було передбачити так само, як і усунути. Для його перемоги і для його по­разки існували рівні об'єктивні умови». Чи згодні ви з висловлюван­ням історика? Що для цього потрібно було зробити?

• Розповідь вчителя «Створення тоталітарної держави»

Доступившись до виконавчої влади, нацисти почали послідовну ліквідацію режиму політичної демократії Німеччини.

Використавши як привід підпал рейхстагу (27 лютого 1933 р.), що його самі ж і організували, вони вдалися до відкритого терору проти їхніх політичних противників — соціал-демократів і комуністів. Передусім Гітлер домігся підписання Гінденбургом спеціаль­ного указу «Про охорону народу і держави», що ліквідував основні права громадян і надав необмежені повноваження каральним органам.

Важливим етапом зміцнення влади Гітлера було знищення ним своїх по­літичних противників у партії. Лідер штурмовиків (СА) Ернст Рем виступав за продовження «націонал-соціалістичної революції», тобто за переділ влас­ності в Німеччині, що могло позбавити Гітлера підтримки великого капіталу. Щоб розв'язати проблему кардинально, Гітлер за допомогою загонів СС у ніч на ЗО червня 1934 р. фізично знищує керівників СА. Ця подія увійшла в іс­торію під назвою «ніч довгих ножів». Це дуже схоже на боротьбу з ухилами і опозиціями в сталінському СРСР. Нацистів, яких вбивали, гинули з криками «Та є здоровим фюрер» - і так само, як в СРСР, їх звинувачували в зраді партії і державі, шпигунстві і т.д.

Принцип поділу влади, що лежав в основі Веймарської республіки, було відкинуто, законодавчі функції передано уряду. Гітлеру ж передали повно­важення президента Гінденбурга, який 1934 р. помер. Так уся повнота влади в Німеччині опинилася в руках Гітлера. Було проведено адміністративну ре­форму, що ліквідувала земельні парламенти та органи місцевого самовряду­вання. Влада на всіх рівнях переходила в руки не виборних, а призначуваних згори чиновників. Державу Гітлера було названо «ІІІ Рейхом»

"Третій рейх", залишивши такий помітний слід в історії 20 століття, як це не парадоксально, проіснував лише 12 років, з 1933 по 1945 рр. в країні, що дала світові Лютера, Гете, класичну філософію, Ніцше, Планка, Ейнштейна. В цей незначний навіть для одного покоління строк Німеччина перетерпіла жахливу метаморфозу.

"Третій рейх" - офіційна нацистська назва режиму правління, що існував у Німеччині з січня 1933 по травень 1945 років. В епоху становлення нацистської держави верховенство Гітлера було абсолютним. Гітлер розцінював нацистське правління як логічне продовження двох попередніх Німецьких імперій. Перший рейх - Священна Римська імперія німецької нації - існував з 962, з часу коронації у Римі Отто Великого, другого правителя із Саксонської династії, до його покорення Наполеоном у 1806 році. Другий рейх був заснований Отто фон Бісмарком у 1871 році і проіснував до 1918 року. У 1923 році німецький письменник-націоналіст Артур Мєллєр Ван ден Брук використав термін "Третій рейх" для назви своєї книжки. Гітлер з наснагою сприйняв цю назву для визначення нової імперії, яка, на його думку, проіснує тисячу років. Ця назва приваблювала його ще й тому, що мала якийсь містичний зв'язок з середньовіччям, коли "третє царство" вважалось тисячорічним. У 1933 р. вже формально було заборонено всі політичні партії, крім НСДАП, що злилася з державою. Партійні функціонери автоматично ставали державними чиновниками відповідного рівня. Така різка зміна державного ладу та суспільного життя супроводжувалася насиллям і породжувала поси­лення каральних органів держави. Штурмові (СА) та охоронні (СС) загони стали частиною цього апарату насилля. Було створено державну таємну полі­цію (гестапо), а з 1933 р. по всій країні з'явилися концентраційні табори для утримання в них усіх небажаних режиму людей. Гітлер говорив Герману Раушнінгу: "Ми повинні бути безжальними!... Я не збираюся перетворювати концтабори на виправні установи. Терор - ось що є найбільш ефективним інструментом. Я не стану зображати з себе добродійника тільки ради того, щоб не образити численних нетямущих буржуазних пестунів". Було ліквідовано основні політичні права громадян — свободу слова, зібрань, недоторканність житла, таємницю листування.

• Демонстрація відео сюжету

<

- Скільки осіб було заарештовано в перші чотири місяці влади нацистів?

¯ Робота з документом (Учнівська сторінка)

Проаналізуйте документ 1 і таблицю 1, відповівши на наступні питання:
- які завдання ставила перед собою нацистська партія після приходу до влади;
- чи можна, використовуючи матеріал таблиці, довести, що в Німеччині до 1936 р. була створена тоталітарна держава?

ДОКУМЕНТ 1 Гітлер про принципи організації державної влади (березень 1933 р.) Повна корінна зміна сучасного внутрішньополітичного положення. Ніякої терпимості по відношенню до поглядів, що перешкоджають досягненню нашої мети. Хто не виправиться, повинен бути зломлений. Нещадне викорінювання марксизму. Смерть за зраду країні і народу. Строге авторитарне державне керівництво. Ліквідація ракової пухлини демократії.

Нацистські закони часів становлення тоталітарної держави

• Прогнозована діяльність

- Які передбачення викликають слова Гітлера?

«Ми знову хочемо зброї. Тому все, починаючи від букваря дитини до остан­ньої газети, кожен театр і кожне кіно, кожен стовп для плакатів і кожна вільна дошка для оголошень повинна бути поставлена на службу цієї єдиної великої місії» (А. Гітлер).

Продовження розповіді вчителя. Коментування схеми <

¯

Тоталітаризм потребує не тільки сильної репресивної системи, але і в підтримці населення. Для того, щоб ця підтримка, вельми активна спочатку (під час кризи, що привела нацистів до влади), не пропала при нормалізації обстановки в країні, населення повинне бути найтіснішим чином прив'язано до держави.
З цією метою створюється система «приводних пасів» (вираз радянський, але дуже точний), які населення політизують, підтримуючи його в стані однорідної істеричної маси, в якій, по виразу Гітлера, «немає місця думки».
«Приводними пасами», що сполучають в одну нерозривну цілу державу і населення, можуть служити профспілки, школа, армія, молодіжні і жіночі об'єднання, місцеві органи влади і т.д. Головна мета їх - додати політичний сенс будь-якої діяльності людини.
Приватне життя в тоталітарному суспільстві було просто неможливе Політичним вихованням займалися на будівництвах народного господарства, в Німецькому трудовому фронті, що замінив 1 травня 1934 р. ліквідовані профспілки, в армії. Школа, інститут, заводський цех, кінотеатри і театри, стадіони - всі соціальні інститути робили неможливим існування людини поза політикою і поза державою..Кожен німець спочатку потрапляв в дитячу політичну організацію Юнгфольк, потім, з чотирнадцяти років, - в Гитлерюгенд, потім - в СА; дехто вступав в НСДАП, вибрані зараховувалися в СС.

Існували, так звані, школи А. Гітлера для підготовки нацистської еліти. Кандидати в "школи Адольфа Гитлера" відбиралися з числа молодшої групи (т. н. "юнгфольк") організації "Гитлерюгенд". Вони проходили перевірку на "расову чистоту" і прямували в двотижневі молодіжні табори для остаточного відбору. Головним критерієм відбору були фізичні дані: світловолосі і блакитноокі підлітки мали великі шанси бути зарахованими до школи. Навчання велося по військовому зразку, учні ділилися на відділення. Вчителі здійснювали нагляд за підлеглими на всіх стадіях навчання, включаючи час сну, стежили за їх виправкою і гігієною. Відділення змагалися один з одним, і учні одержували не індивідуальну оцінку, а колективну. П'ять днів в тиждень відводилося фізичній підготовці, а півтора дні власне навчанню, причому головним чином вивчалися газети. Навчання продовжувалося до 18 років, після чого учні одержували свідоцтво і вважалися цілком готовими для вступу до університету.

¯ Робота з документами Проаналізувати:
а) вислів Гітлера (документ 2);
б) розклад уроків в німецькій нацистській школі для дівчаток (див. таблицю 2);
в) задачу із шкільного підручника.
Дати відповідають на питання:
- які цілі ставилися перед школою в нацистській Німеччині;

Гітлер про виховання Моя педагогіка тверда. Слабкість повинна бути знищена. У моїх замках підросте молодь, яка жахне мир. Мені потрібна молодь, спрагла насильства, влади, нікого що не боїться, страшна. Вільний прекрасний хижий звір повинен виблискувати в її очах. Мені не потрібен інтелект. Знання погубили б мою молодь

. Розклад уроків в нацистській школі для дівчаток

Задача з німецького підручника математики для середніх шкіл. 1939 р.

«Юнкерс» вилетів із вантажем 1.2 дюжин бомб, кожна вагою 10 кг. Літак тримає курс на Варшаву, центр світового єврейства. Він бомбардує це місто. У разі вильоту з повним бомбовим навантаженням і повними бензобаками, що містить 1,5 т пального, літак важить 8 т. Із поверненням літака з його хрестового походу він усе ще має 230 кг пального. Яка власна вага літака?

Ø Робота в групах (Учнівська сторінка)

«Приводним пасом» нацистської держави ставала і економіка. Тоталітарна держава використовує господарські механізми для вирішення політичних завдань. Народне господарство ставиться на службу державі.
У нацистській Німеччині на економіку був поширений принцип фюрерства. Фінансова еліта (та її частина, яка підтримала нацистський переворот) і держава зрощувалися; промисловці займали важливі місця в уряді і нацистській партії. Підприємець ставав не просто господарем і керівником виробництва, але і його фюрером. Робочі, таким чином, зобов'язувалися абсолютно підкорятися власнику фабрики і заводу, наділеному тепер державними повноваженнями. Погана робота, прогул або, не дай Бог, страйк відтепер розглядалися як політична акція, а не трудова провина.
Важливою межею економіки Німеччини було те, що вона перестала орієнтуватися на споживача. Гаслом її сталі слова Германа Геринга: «Гармати замість масла»

1 група Охарактеризувати економіку нацистської Німеччини. 2 група Охарактеризувати аграрну та соціальну політику. 3 група Дати характеристику зовнішній політиці.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ФАШИСТІВ

1. Уряд здійснював контроль над усіма галузями економіки, зовнішньою торгівлею, валютними фондами.

2. Здійснювалася централізація управління.

Було створено Генеральну раду німецьких господарств на чолі з керівниками 18 найбільших монополій і банків.

3. Розвиток економіки здійснювався на основі чотирирічно­го плану, який був проголошений у 1936 р. і повинен був підготувати до війни економіку й армію.

4. Генеральним уповноваженим по чотирирічному плану був Г. Герінг, який одержав диктаторські права в економі­ці: його розпорядження мали силу закону і були обов'язковими для всіх державних і партійних органів.

5. Було запроваджено державне регулювання економіки.

6. Уся економіка Німеччини була поставлена на військові рейки:

• у 1939 р. військове виробництво Німеччини в 12,5 рази перевищило рівень 1933 р.;

• у 1938-1939 рр. витрати на військові цілі становили 58% бюджету.

АГРАРНА ПОЛІТИКА

1. Фашисти підтримували велике поміщицьке землеволодіння.

2. Заохочували розвиток господарств поміщиків і замож­них селян, яким видавали позики і виплачували премії за здану продукцію.

3. Безземельним селянам фашисти обіцяли землю, коли за­воюють "життєвий простір".

4. Практикувалося примусове вилучення сільськогоспо­дарської продукції.

5. Був створений центральний орган по заготівлі продо­вольства і державно-монополістичного регулювання сільського господарства.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

1. Було ліквідовано систему колективних договорів.

2. Фашисти розігнали фабрично-заводські комітети.

3. Підприємці одержали право продовжити робочий день до 14 годин.

4. Із зростанням військового виробництва зменшувалося безробіття.

5. Частині "вірних" робітників видавали нагороди, додат­кові відпустки, організовували екскурсії.

6. Кожній німецькій сім'ї гітлерівці пообіцяли автомобіль.

7. У 1935 р. для молоді віком від 18 до 25 років було запро­ваджено дворічну трудову повинність. Відбували її у воєнізованих таборах.

8. Із 1938 р. примусова трудова повинність поширилася на все населення Німеччини.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

1. Зовнішня політика Німеччини була спрямована на лікві­дацію договорів Версальсько-Вашингтонської системи, з метою захоплення нових колоній.

2. 1933 р. Німеччина вийшла з Ліги Націй.

3. 1935 р. У Німеччині було введено загальну військову повинність.

4. 1936 р. Гітлерівський уряд відмовився від Локарнських договорів, заявив про встановлення повного контролю над Рейнською демілітаризованою зоною і ввів туди свої війська.

5. 1936-1937 рр. Було створено блок фашистських держав під керівництвом Німеччини, який поклав початок роз­колу держав світу на дві ворожі коаліції.

6. 1938 р. Було здійснено "аншлюс" (насильницьке приєд­нання) Австрії.

7. 1938 р. На конференції в Мюнхені А. Гітлер домігся при­єднання до Німеччини Судетської області.

8. 1935-1939 рр. В Німеччині було підготовлено близько 5,5 млн солдат, її сухопутна армія нараховувала понад 2,5 млн чол. Розширено програму будівництва військо­во-морського флоту.

• Робота з картою

- Проаналізувати розширення території Німеччини 1933-1939 рр.

<

Історична довідка

Життя у фашистській Німеччині дуже відрізнялося від тих омріяних кар­тин, що були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Тільки до поча­тку 1935 р. було вбито більш як 4,2 тис. противників нацизму, заарештовано 515 тис. осіб. До початку 1939 р. в ув'язненні перебувало більш як 300 тис. людей. Сотні тисяч емігрували, у тому числі цвіт творчої інтелігенції — фізик Альберт Ейнштейн, письменники Томас і Генріх Манни, Бертольд Брехт. У 1939 р.

А. Гітлер власноруч підписав наказ про проведення автаназії («легкої смерті»), під дію якого підпадали всі, чиє жит­тя було «позбавлене цінності»: душевнохворі, хворі на гемофілію, хвороби шкіри, очей, вуха, епілепсію, туберкульоз тощо.

У школах для розумове відсталих дітей було розгорнуто націонал-соціалістичне змагання з представлення до «судів у справах про здорову спадковість» матеріалів на вихованців, а лікарні змагалися за першість зі стерилізації.

Німецька католицька церква, з якою А. Гітлер підписав уго­ду про співпрацю, проігнорувала послання папи Пія XI про не­припустимість автаназії і насильної стерилізації як втручання у справи Всевишнього й підтримала нацистський вандалізм. Священики, які протестували, також піддавалися репресіям. Підтримала ці злочини й офіційна протестантська церква.

У Німеччині було обладнано 6 закладів для вбивства хворих. Оскільки основні функції покладалися на СС, то потреба в садистах і мерзотниках стрімко зросла. Усього до 1941 р. автаназії було піддано понад 70 тис. осіб. Комуністки і соціалістки, пацифістки, рома, єврейки також примусово стерилізувалися. Нацисти на практиці втілювали свос гасло, що «неповноцінні» люди не повинні мати потомства. Упродовж 1934-1939 рр. від примусової стерилізації постраж­дали 320 тис. осіб.

• Коло думок

Але тоталітарний режим потребував «справжнього» ворога: підступного, злобного, що плете змови, боротьба з яким могла б стати постійною справою, сприяючою промиванню мізків і політичної мобілізації мас.
- Хто міг би зіграти роль такого ворога. (Євреї)
Так, звичайно, це були описані в «Майн Кампф» « одвічні вороги вищої арійської раси». Гітлер говорив: «Якби у Німеччині не було євреїв, їх слід було б вигадати» І дійсно, практично відразу після приходу нацистів до влади євреї були оголошені «ворогами Рейху», а через деякий час ця теза одержала своє політичне і юридичне підтвердження.

Ø Робота з поняттями

Німеччина за період правління нацистів пройшла шлях від побутової юдофобії до Голокосту. Антисемітизм став офіційною політикою фашистської держави (на 1933 р. в Німеччині проживало майже 500 тис. євреїв).

Крім євреїв, починаючи від 1935 р., расової дискримінації були піддані.. й цигани (у Німеччині їх проживало майже 22 тис. осіб). Вони мали бути ви­нищені як представники «нищої» раси.

• — вороже ставлення до євреїв, негативна емоціональна реакція щодо них. Одна з форм ксенофобії. Антисемітизм — одна з форм національної нетерпимості, виражена у ворожому ставленні до євреїв — від нехтування у побуті, правової дис­кримінації, до єврейських погромів. Голокостк- планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки ІІ Світової війни. Жертвами Голокосту стало 6 мнл. Євреїв. (1,4 – 1,6 млн. на Україні

1. Етап контрольно – оцінювальний.
   • Я так думаю…

Проблемне питання Як Гітлер спромігся перетворити демократичну державу на тоталітарну і стати диктатором ?

2. Підсумок уроку.

Про результативність нацистської пропаганди свідчать спогади радянського авіаконструктора О. Яковлева. «За час перебування у Німеччині мені доводилося зустрічатися з німцями різних спеціальностей і різного куль­турного рівня. Але в усіх без виключення — від конструктора до носильника— відчувалося усвідомлення незрівнянної переваги над усіма іншими. Це відчувалося у всьому, і це було результатом фашистської пропаганди».

Д.З. Складіть порівняльну таблицю за схемою: